Зміст сторінки
Чудові, чарівні, веселі, дуже-дуже позитивні вірші про Діда Мороза, Снігуроньку, Сніговика, Новорічну ялинку та про приготування до свята Нового року від Юлії Хандожинської. Новорічні вірші для малят.
***
Дід Мороз за ручку
Веде свою внучку.
Веде, де малята
Чекають на свято.
На спині у діда –
Великий мішок,
Вишитий морозом,
З золотих зірок.
А на рукавицях –
Веселі малюнки!
Вибиратимуть із дідом
Усім подарунки!
Невідомі у мішку
Є ще дивні речі!
Подарує внучка
Слухняній малечі!
***
Із пухнастої хмаринки
Сніг летів, мов із торбинки.
Засмутилися звірята:
“Як будемо святкувати?
Сніг летить, летить, летить,
Як його нам зупинить?
Скоро Новий рік прийде,
А сніжок мете й мете!”
Це все віхола почула,
Тихо вітерцю шепнула:
“Передай малим звірятам:
Буде, буде у них свято!
Бо ж яка тоді зима,
Коли снігу геть нема?”
Заспокоїлись звірята,
Взяли мітли і лопати,
Реготіли, сніг горнули
Навіть втоми не відчули!
Відчували, що дива
Подарує їм зима,
Що ялиночка чекає
І на свято всіх гукає!
* * *
Скоро-скоро вже ялинка
Засміється, мов жаринка,
Бо чекає дуже свят,
Поспішає до малят.
Прикрашатимуть ялинку
У дворі і у будинку,
І дорослі і малята,
Бо до всіх приходить свято.
* * *
Лісова стежинка
Вела до ялинки,
На ялинці угорі
Посміхались снігурі.
Посміхалися, літали
І на свято всіх гукали.
Лиш узимку так буває,
Що ялинка розквітає.
В білих шубенятах зайченята… Юлія Хандожинська
В білих шубах зайченята,
сіли швидко на санчата.
В лісі свято починалось,
чимало зайців зібралось.
В лапи брали всі лопати
сніг пухнастий відкидати,
бо красунечка зима
всі дороги замела.
Дід мороз вже на гостину,
з подарунків віз торбину.
Пританцьовували білі,
і кружляли в заметілі.
Сніг летів, летів, летів. Юлія Хандожинська
Сніг летів, летів, летів
І снігуроньку привів
До малечі на ялинку.
Достає вона торбинку,
Починає пригощати,
Подарунками вітати.
Ялинка. Юлія Хандожинська
Цілий рік чекала дивних свят,
Щоб прийти на свято до малят!
В темнім лісі сніги не стихали,
В білу шубу її вії одягали.
А під самий, самий Новий рік,
Зайці санки притягнули, як торік
До ялинки, щоб не заблукала
І на свято до малечі завітала.
Снігова красуня йшла, ступала,
Де малеча вже давно її чекала.
В кого кульки були, яблука, горіхи –
Прикрашали… Скільки було втіхи!
Хтось заліз на лавку під верхівку,
Ненароком хтось зламав маленьку гілку.
Хтось підплескував, ставав хтось на стілець,
Хтось дививсь, як у вікно б’є горобець.
Лиш ялинка тихо поглядала,
На малечу, яка так її втішала.
В очікуванні свята. Юлія Хандожинська
Вибіг з лісу вовк зубатий
І почав сову питати:
“Сіра, мудра голова,
Чи буде, скажи, зима?”
Сова нібито не чує,
Щось на дереві тупцює.
“Ти глуха, чи що? Не чуєш?
Чи ти в лісі не зимуєш?”
Вовк підстрибує, зазнався,
Дужче крикнуть намагався.
“Я ж тебе, сова, питаю!
То скажи!” “Вовче, не знаю!
Ха–ха-ха!” – сова гукає,
Одне око протирає.
“Ти чого кричиш, зубатий,
Сірий кожушок прим’ятий?
Ти за снігом сумував?
Чи ти зайця наздогнав?”
Тут вовчисько хнюпить носа,
Позирає вгору скоса:
“Просто хочеться вже свят,
Всіх побачити звірят.
І звичайно подарунків,
Що сховалися у клунку.”
“Що для цього ти зробив
Може дерево полив?
Чи звірятам допоміг?
Чи по ягоди побіг?”
Тут задумався вовчисько:
“Свято, справді, дуже близько!
Що ж я можу ще зробити?”
Ось ведмідь біжить сердитий.
Мабуть, в нього щось болить,
Бо не хоче говорить.
“Ти чого, друже, мовчиш?”
“Не чіпай мене, облиш!
В мене вухо й зуб болить,
То потрібно щось робить.
Я боюся, не піду!
Я у паніку впаду!”
“Та не бійся, я з тобою!
Підем в гості до рудої!”
Лікувала всіх лисиця:
“Е, хворіти не годиться!
Де те вухо, що болить?
Зараз будем його мить.
Що у тебе ще болить?”
“Зуб ось тут”, – тихо бурчить.
“Зуб? Немає тут біди!
Віддавай його сюди!”
Вовк злякався, жмурить очі,
А ведмідь уже регоче:
Вже нічого не болить,
На всі зуби реготить!
Вовк ще трохи посидів
І у ліс собі побрів.
Десь взялась сова, гукає:
“Я про справи гарні знаю!
Поспішай вже на обід –
Мед поніс тобі ведмідь!
І без свята буде свято,
Якщо друзів є багато!
Подарунки діда Мороза. Юлія Хандожинська
Лісом, полем, долиною
З великою торбиною
Дід Мороз ішов у ліс,
Подарунки звірям ніс.
Зайченяті ніс морквину,
Лисці – нову кожушину,
Ведмежатам на гостину –
Підсолоджену малину.
Ось так свято, ось так свято!
Подаруночків багато!
Дід гостинці роздавав,
З Новим роком всіх вітав!
Зима. Юлія Хандожинська
Завітала в гості зимонька-зима
І біленьким снігом всюди замела.
Білий сніг пухнастий до дітей летить,
Діти всі радіють – Новий рік біжить.
Приспів:
Новий рік, Новий рік, зимонька – зима
Срібними гірляндами вулицю вдягла.
Новий рік, всюди дзвін,посмішка луна,
В білу шубу загорнулась матінка – земля.
Радісно усім нам від веселих свят,
Новий рік молодший – Миколая брат.
Дістаємо лижі, дістаєм санчата,
Поспішаєм бабу снігову качати.
Приспів
Слова Юлії Хандожинської
Музика Миколи Ведмедері
Зимова подорож. Юлія Хандожинська
Сніг летів, мов із відра,
Бо прийшла його пора.
Де росли малі ялинки –
Повиростали хатинки.
А кущі, що нахилились,
Кожухами біло вкрились.
Де дуби спали старі –
Сидять шапки хутряні.
Йшов цим лісом дід Мороз
І собі подумав: “Ось,
Хто красу таку створив,
В кого так багато сил,
В кого одягу багато,
Щоб усе це прикрашати!”
Сніг почув усе, крадеться
І до діда вже тягнеться,
Притрусив його кожух
Знизу аж до самих вух.
І пита: “Куди прямуєш?
А чи добре мене чуєш,
А чи бачиш, як літаю,
Чи тобі не заважаю?”
Дід Мороз лиш посміхнувся
Зупинився, повернувся:
“Це твої такі дари –
Сніжно–білі килими.
Ти мені не заважаєш,
Дуже гарно засіваєш,
Та нема мені часу
Розмовляти досхочу.
Поспішаю до звірят,
Всіх зі святом привітать,
Поспішаю, прощавай!”
“Я з тобою, зачекай!”
“Коли твоя така ласка,
То пішли разом, будь ласка,
Закекалися звірята –
Без дарунків нема свята!”
Дід Мороз іде вперед
Сніг викручує намет.
Ліс – мов казка біла-біла,
Що із тундри прилетіла.
Хто це? Хто? Залупотіла
І на дерево присіла
Потім швидко на лужок
Простелила кожушок.
Витанцьовує гопак
І туди, і сяк, і так!
І на місці не сидиться,
Завива і веселиться.
Дивувались дід і сніг:
“Хто ти, що летиш до ніг?
Не сидиш, а метушишся.
Вже присядь і покажися!”
“Ха-ха-ха, ви не впізнали!
Завірюха – мене звали!
Звали так усі роки
Сніг я сію залюбки!
А куди це ви зібрались?
Так усі налаштувались!”
“Ми на свято поспішаєм,
Часу мало, не встигаєм!”
“Можна я піду із вами?
Сніг засію долинами,
Покружляю, посміюся,
І до вас всіх повернуся!”
Втрьох швиденько поспішають,
Хтось іти їм заважає,
Не пускає, дме, сопе,
Свище голосно,гуде!
Хто це в лісі походжає,
Сніг із дерева скидає,
Хилить гілля на боки,
І згортає у жмутки?
Всі одразу здивувались,
Між собою оглядались:
Хто це свище без зупину
Віє холодом у спину?
“Не лякайтеся мене!
Вітер дужий я, що дме!
В лісі часто я буваю,
Кожне дерево впізнаю!
Кожен кущ і кожну гілку!
З ними свищу у сопілку!
Поспішайте, я – за вами
З новорічними піснями!”
Вже багато їх зібралось,
Кожне чимось вихвалялось.
Непомітили в долині,
Як в пухнастій кожушині
Йшла навшпиньочках зима –
Біла, сніжна, чарівна!
До ялинки йшла, ступала,
Всіх звіряток привітала.
А де дід Мороз? Немає?
Що він в лісі ще блукає?
Погукаємо, звірята!
Дід Мороз! Скоріш на свято!
Ми тебе вже зачекались,
На морозі настрибались!
Тож гостинно йди до нас,
Новий рік стрічати час!
Сніжиночка. Юлія Хандожинська (текст + ноти)
Слова Юлії Хандожинської
Музика Миколи Ведмедері
1
Малесенька сніжинка
Кружляла у дворі,
Її чарівна сукня
Подобалась мені.
Вона, немов пушинка,
Із вітром танцювала,
А потім на долоньку
До мене завітала.
Приспів:
Сніжиночка, сніжинка,
Сніжинка ніжно-біла,
З пухнастої хмаринки
До мене прилетіла.
Сніжиночка, сніжинка,
Сніжиночка, мов вата,
Давай разом з тобою
Таночок танцювати.
2
Веселий і рухливий
Виходить в нас танок,
Де вітер густокрилий
Назустріч робить крок.
І кращої немає
Для дітвори пори,
Коли летить весела
Сніжиночка згори.
Приспів.
Санчата. Юлія Хандожинська
Кращої немає від зими пори,
Сядем на санчата, з’їдемо з гори.
Всюди мерехтить снігова пороша,
А зима весела, а зима хороша!
Приспів:
Ой, зима, ой, зима на сніжок багата…
Ой, зима, ой, зима – з гір біжать санчата…
Ой, зима, ой, зима щічки пощипала,
Ще й по ягоді червоній на них змалювала…
Цілий день санчата радісно везли
З гірки нас на гірку, де рясні сніги.
А зима під вечір нас усіх питає:
– Хто на гірку завтра знову завітає?
Приспів.
Слова: Юлія Хандожинська
Музика: Наталія Антоник