Зміст сторінки
Вербичка. Дмитро Мегелик
Посадив Петрусь вербичку
Зелененьку, невеличку,
Щоб над стежкою росла,
Кучерявою була.
Перша пташка прилетіла,
В молодому листі сіла,
Заспівала на гіллі:
— Трі-лі-лі-лі, трі-лі-лі… —
Потім промінь золотистий
Примостився теж на листі,
Він приніс для юних віт
Аж від сонечка привіт.
Радо Петрик поглядає
На вербичку і питає:
— Ти скажи мені про те,
Хто скоріше з нас росте?
Дві вербички. Федір Петров
Ми з Данилом біля річки
Посадили дві вербички.
А вони сплелись гілками,
Обнялись, немов руками.
Та й стоять, як ті сестрички,
На леваді, біля річки.
Ще й листочками кивають,
Наче в гості зазивають.
Знов до порога повертаю… В.Бойченко
Знов до порога повертаю
По радості чи по біді
І поглядами обіймаю
Ці тихі верби при воді.
Хвилини кращої немає,
І зайві будь-які слова,
Як їх зелена кров скипає
Й мою червону зігріва.
Котики вербові. Анатолій Камінчук
Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті личка.
Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
На яснім осонні.
Весняне золото верби. Ната Гончаренко
Весняне золото верби
Проміння чисте в небо сіє.
І від яскравої сівби
У хмарах літнє злото зріє,
Проллється зливами в поля,
Зійде пшеницею у полі.
Співає вербою земля,
Співа про радість і про волю,
Про споконвічний плин часів –
Зима, весна, там літо й осінь.
Співа верба про щастя жнив
Тим, що життя всьому приносять.
Вербові сережки. Ліна Костенко
Біля яру, біля стежки
одягла верба сережки.
Головою хилитала,
потихесеньку питала:
– Де ота біленька хатка,
що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки,
подарую їм сережки.
Верба. Катерина Перелісна
Тане снiг, течуть струмки,
Ожива травичка,
I до сонця гiлочки
Простяга вербичка.
I м’якенькi, як пушок,
Нiжнi, як шовковi,
Ясно дивляться з гiлок
Котики вербовi.