Вірші про транспорт

Автобус. Анатолій Кмінчук

Авто-авто-автобус,
За шофера чорногуз.
Раз, два, три, чотири,
Входять звірі-пасажири.

Дві жирафи вносять арфу,
Дві лисиці — цимбалиці.
Два ведмеді — бочку меду.
Вовк Іван — чемодан.

Бегемоти вносять ноти,
Коні-поні — по    гармоні.
Слон Мирон — патефон.
Білка — вербову сопілку.

Вони їдуть в дитсадок —
Звеселятимуть діток!
— Коте,   двері   зачиняй!
Автобусе, вирушай!

Автомобіль. Анатолій Камінчук

Сірий заєць,
Білий кріль
Завели
Автомобіль.
Зайченят
Насіло густо,
Ідуть в поле
По капусту.

Кран-журавлик. Тамара Коломієць

Кран підйомний край дороги,
Мов журавлик довгоногий,
Мов журавлик-журавель
Із небачених земель.

Поверта до мене шию:
– Полетів би, так не вмію.
Хоч багато маю сил –
Я важкий та ще й без крил.

– Не журись! – втішаю крана.-
Скоро я дорослим стану
І змайструю все як слід –
Будеш крано-вертоліт!

Вірш про підйомний кран

Метро. Анатолій Камінчук

Кріт Кротович, дядько Дмитро,
Зробив кротенятам хороше метро.

І кротенята навперегони
Мчать по тунелях, наче вагони.

Кажуть вагони: — Дядьку Дмитро,
Спасибі   тобі  за  хороше   метро!

Чого не тоне пароплав. Євген Бандуренко

На прибережному піску
Смагляві діти гралися
І в синю далечінь морську
З цікавістю вглядалися.

От показався пароплав,
Немов хмарина сиза.
— Невже ж він,— Петрик запитав,
Насправді із заліза?

— І дно залізне, і боки,
А от пливе — не тоне! —
Незрозуміло для Луки
І навіть для Антона.

— А це тому,— сяйнув Олесь
Очицями кристальними,—
Що він обвішаний увесь
Кругами рятувальними!

Чого не тоне пароплав. Євген Бандуренко

Поділіться з друзями:

Прокрутити вгору