Вірші про сома

Для допитливих дітей вірші про сома на сайті всезнайок МегаЗнайка! Вірші про сома для дітей, їх батьків, вчителів, вихователів.

Сом. Грицько Бойко

Не сидиться хлопцю вдома —
Він зловити хоче сома.
Ранком з вудкою в руці
Наш рибалка на ріці.
Вибрав затишну місцину,
Сів на плетену корзину,
Швидко вудку розмотав
І рибалити почав.
Ось разок, іще разок —
Колихнувся поплавок.
Насторожився рибак,
Усміхнувся:
— Так-так-так!
Може, сом у цю хвилину
Підійшов і чуха спину?
А чи, може, соменята
Черв’ячка схотіли зняти?..—
Враз — не стало поплавка,
Вудку смикає рука.
Хлопець знизує плечима,
Хлопець блимає очима:
То не сом, не соменя —
То зелене жабеня!

Сом. Катерина Дишкант

Сом заснув на самоті
На самісінькому дні.
І в своїх солодких снах
Сом літає наче птах.

Соменя. Віктор Кочевський

Таловоддям виповниться рудка
І до неї з ближньої ріки
Із довір’ям запливає прудко
Нерозумна риба напрямки.
Легко рибі за ріку попасти,
А повіє літо гаряче —
Те озерце стане ніби пастка,
Із якої жодна не втече.
Так і сталось…
Бродячи у лузі,
Я одного сонячного дня
Серед каламутної калюжі
Вздрів мале, мов палець, соменя.
Підхопив сачком його:
— Дурненький! —
Плеснув у відерце — і до Псла…
Упізнала бистрина соменка,
Ніжно пригорнула й понесла.
Ну, пливи, пливи собі додому,
До сомихи, до старого сома.
Опустись на дно корчакувате —
Будеш там днювати й ночувати.
Бистра хвиля каруселлю кружить,
У глибинах щезло соменя…
Ні, воно ніколи на калюжу
Псла свого тепер не проміня.

Про сома. Л. Куліш-Зіньків

Сонце гріє
Аж пече,
З сома
Сьомий піт тече.
Радить сому
Сонний кит:
– Покупатись,
Соме, слід!

Рибалка. Віктор Кочевський

Чув Мишко, що тут, в ковбані,
З давніх пір живуть соми,
Сонно дишуть на світанні
І ворушать вусами.

Підмостив Мишко соломи,
Щоб м’якіш сидіть на пні:
— Ех, якби зловити сома,
Щоб позаздрили мені.

Не домріяв до кінця —
Враз хитнуло поплавця,
І перед Мишковим оком
Він поплив неквапно боком…

Вудлище смикнув Михась —
Жилка туго натяглась.
— Ого-го, яку рибину
Загачив я на глибинах!..
Мабуть, сом сидів на дні
І попавсь-таки мені!

Тягне, пружиться добряче,
Ледь від радості не скаче
Розрум’янений Михась…
Раптом — плесь!..
— Та це ж карась!
Не карась, а карасило!
Де взялась у нього сила?
Певно виріс, зажирів
Між зелених куширів.

Де ж підсак?..
Нема підсака…
Ех, рибалко-неборако!
Не дрімав товстий карась,
Мов колода упиравсь.
Щоб не битись на піску,
Він рвонувся в осоку,
В очерет, у кужіль трав…
Там і жилку обірвав.

Хитро виблиснув лускою
На прощання він Мишкові,
Мов сказав: «Лови сомів,—
Тільки б витягти зумів!
А до мене, хлопче, зась!» —
І пірнув углиб карась,
І сміється з Михася…

…Оце й казочка уся.

Хитрий сом. Дмитрій Мегелик

Біля берега в лататті,
Де соми живуть вусаті,
Де шепоче очерет,—
Я поставив перемет.
Налетіли сірі хвилі,
Ніби чайки легкокрилі,
Перемет пішов до дна,
Натягнувся, як струна.
Я по бережку гуляю
Та на річку поглядаю:
– Чи не лясне там хвостом,
На гачок впіймавшись, сом?
Раптом хвилі стрепенулись,
Мов від бурі сколихнулись.
Сом лиш спину показав
І гачок за мить зірвав.
Але я надію маю,—
Підросту — його впіймаю.