Богоявлення, Водохреще (19 січня)- традиції святкування, вірші

Водохреща (19 січня) – це останнє різдвяно-новорічне свято.

Традиції святкування Водохреща

Водохреще. Ольга Науменко

(19 січня)

Білий сніг, морози люті
І річки, льодами скуті,
Та це зовсім не лякає –
В ополонки люд пірнає.

Адже день це не простий:
Водохрещем зветься він.
У цей день вода свячена,
Має сили нескінченні.

Вона може лікувати,
Душу й тіло очищали,
Сил життєвих додавати
І бадьорості давати.

В йорданську ніч цвітуть усі дерева… Олег Герман

В йорданську ніч цвітуть усі дерева
довколо хат у пухових хустинах.
Під санний слід заслало сонне мрево
сувій зірок, мов крижму на хрестинах.

Крізь зимний цвіт ледь-ледь видніють крони,
сніги застигли сивою парчею.
Спить оксамитно поле безборонне,
де блудить шлях, подібний на траншею.

Село дрімає в пригорщах долини,
лиш інде з шиб падуть злотаві пасма.
Сутемна синь зафарблює картину.
Останній штрих, і…
дивна ніч погасла.

Богоявлення господнє. Хрещення (19 січня)

Довгий час Ісус із Марію Йосифом жили Назареті. Одного незвичайного ранку, коли йому виповнилося тридцять років, Христос прийшов на річку Йордан, щоб охреститися і явитися людям. Саме тому свято називається ще Богоявленням – Бог явив усім людям свого сина.

На річці Йордан охрещував водою людей lван Хреститель.

Коли він побачив, що пришов Ісус, дуже зніяковів і промовив: «Я не достойний Тебе хрестити, Господи, це Ти маєш мене охрестити».

Проте Iсус заспокоїв його і сказав, що це воля Божа. Коли Ісус виходив з води, всі побачили, як хмари наче розступилися. З них у вигляді голуба до Ісуса прилинув Святий Дух, а голос із неба про мовив: «Ти Син Мій Улюблений, в якому Моє Боговоління».

Хрещення – це символ того, що так само, як ми омиваємо очищаємо тіло, очищається від гріхів душа людини.

Джерело: Християнські свята. Розмалюй і вивчи. – Львів, Монастир Редемптористів. Видавництво “Книговир”, 2017.  Текст – Мар’яна Лелик.

Традиції святкування Водохреща

Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці.

За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льо­ду вирубували великийхрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного ко­льору. Було прийнято також при­крашати хрест барвінком і гілками сосни.

Священик, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в ополонку срібний хрест. Після цього селяни випускали в повітря кілька пар голубів.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі й умивалися, «аби щоки були рум’яні».

В Україні на Водохреща вже не колядували, натомість священик обходив селян, окроплював водою хати, малював хрести на дверях.