Снігурі. Володимир Ладижець

Наша слива у дворі
Мерехтить в намисті:
То обсіли снігурі
Гомінкі, барвисті.

Прилетіли птиці з гір,
Де вітри ґелкочуть,
Де мороз, як лютий звір,
Кригою скрегоче.

Прилетіли під вікно,
Заспівали зранку,
Бо не бачились давно
Із малим Іванком.

А хлопчина вже підріс —
Вищий за сестрицю!
Повесні піде у ліс
По гриби й суниці.

Там багато на горі
Є чорниць, ожини,
Там веселі снігурі
Знають всі стежини.

Всип, сестрице, снігурам
Жита біля тину.
А для ягід хлопчик сам
Вишиє тайстрину!