Вірш про те, що поспіх, зазвичай, нікому користі не приносить.
Кличе лиска черепаху,
Черепаху-костомаху:
— Йди, голубонько, сюди!
Я від спраги помираю…
Я нездужаю… Благаю:
Принеси мені води!..—
Черепаха каже їй:
— Добре, лиско, я мерщій..
Три години йшла до річки,
Три години йшла назад.
Повернулась до лисички,
Ледве дише… піт мов град…
— Я була вже коло броду —
Та куди ж набрати воду?
І нащо було спішить?
Хто спішить, той смішить!
