Спасибі Букварю! Майя Фролова

Цікаве оповідання про те, як діти святкували свято Букваря у школі.


Спасибі Букварю! Майя Фролова. Оповідання

Свято «Спасибі букварю!» проходило у великому актовому залі. На сцені виступали учні від кожного першого класу: хто вірші читав про буквар, хто пісні співав.

Ми вийшли на сцену гуртом, увесь наш клас. І Юлія Нилівна з нами. У кожного на грудях велика літера, весь алфавіт разом зібрався.

Мені дісталася літера X. Я її не люблю: вона схожа на математичний ікс. А з математикою я не вельми дружу…

Поки ми вишикувались, довелося поштовхатися – алфавіт у одну шеренгу ніяк не вміщався. В залі почувся сміх.

Юлія Нилівна сказала:
– Не смійтеся, не смійтеся. Ось ми зараз подивимось, чи грамотні ви люди, чи добре буквар вивчили. Перед вами абетка. Давайте складати слова. Яке перше?

Відразу всі загукали:
– Мама, мама!

Вийшли М і А, а других М і А не було.

– Нічого,- сказала Юлія Нилівна,- адже ви знаєте, що другий склад такий же, як і перший. Читаймо разом.

– Ма-ма! Ма-ма!

– Ще яке слово складемо?

– Вітчизна! – так само дружно загукали із залу.

Для цього слова всі літери були. Вони вишикувалися в ряд, і школярі прочитали так голосно: «ВІТЧИЗНА!»- що аж луна покотилася.

Наступним словом, яке схотіли всі разом прочитати, щоб луна пішла, було – «МИР».

Букви виходили по черзі, а я стояв і знав, що мені виходити не доведеться. Адже ніхто не запропонує звичайного слова, як «хобот», чи «хом’як», а нічого урочистого, святкового я не міг придумати.

І ось із залу вигукнули нове слово: «БУКВАР».

Решта підхопила:
– Буквар! Буквар!

Всі літери відразу вибігли наперед, тільки місце, де повинна бути літера К, лишилося порожнє.

Літерою К була Катя, тільки вона чомусь залишилась у другому ряду і зовсім не збиралася виходити наперед. Її тягли за руки, але вона впиралася. Катя завжди червоніє й ніяковіє невідомо чого.

Я кинувся вперед і став на місце літери К. Один бік своєї літери X я затулив рукою. Мені здавалося, що тепер вона зовсім схожа на літеру К. Але в залі загаласували:

– Бухвар! Бухвар!

Усі реготали і вгамуватися ніяк не могли. Юлія Нилівна сказала:

– Оце так Мишко! Оце так грамотій!

А я образився: адже Юлія Нилівна знає, що я б ніколи не написав «бухвар», а написав би «буквар».

Юлія Нилівна взяла Катю за руку й підвела до мене:
– Ставай, Катю, сюди, а ти, Мишку, йди на своє місце і гарненько поміркуй, яке чудове слово починається з твоєї літери.

Довелося мені повернутися в хвіст алфавіту, де і належить стояти невезучій літері X. І ніяке чудове слово не згадувалося.

Ми вже почали марширувати, діти із залу плескали в долоні, перші літери спускалися сходинками в зал, а я все думав. І раптом згадав! І як це мені відразу не спало на думку таке справді чудове, таке потрібне слово!

І я загукав щосили, щоб перекричати метушню в залі:

– Стійте! Стійте! Знайшов. Є таке слово!

Стало дуже тихо, і я сказав:

– Це слово – «ХЛІБ»!

І ми, чотири літери, вишикувалися на самому краєчку сцени, а всі діти прочитали:

– ХЛІБ! – і луна покотилася по залу.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: