Вірші про весну. Лідія Компанієць

Бурулька. Лідія Компанієць

Дзюрчать-дзвенять струмочки,
І птах вітає птаха…
Мала, хрустка бурулька
Додолу впала з даху.

Промовила бурулька:
— Заслабла я, ой нене:
Гарячий промінь сонця
Долинув і до мене!

Від сонця я розтану,
Розтану — не загину:
Ввіллюся у струмочок
І побіжу в долину.

Мене нап’ються трави,
І стануть наче вмиті…
Хоч мало,
Та не марно
Я прожила на світі!

Весно, красна весно! Лідія Компанієць

— Весно, красна весно!
Що ти нам принесла?
— Хлопчакам — кленові дудки,
А дівчаткам — по віночку
Із любистку, з м’яти, з рутки,
З хрещатого барвіночку!