А
А мАленькА нАшА АллА
Рушничок нА річці прАлА.
МАмА Аллі говорилА:
“Ти б його уже сушилА!”
Але АллА тільки прАлА.
Як сушить, ВОНА
Не знАлА.
Б
По дорозі навпростець
Біг Біленький Баранець.
Біг та Біг…
Аж натомився.
Біля мене – не спинився.
Прив’яжу теБе, приБлудо!
Більше Бігати –
Не Будеш!
В
Вітер Віє, поВіВає.
Він Вербу стару
Гойдає.
Вибіг ВоВчик на поляну
І на Вітер косо глянуВ.
Вітер ВоВчика злякаВся
І В дупло Верби –
СхоВаВся.
Г
Гриб у лісі заблудився,
Бо Гіллячкою накрився.
Глянув вліво,
Глянув вправо
І подумав:
“Кепські справи!”
А Горобчик пролітав,
Він з Грибка Гіллячку – зняв.
Д
Десь взялися
Дикі звірі.
Дуже страшно заревіли.
Щоб поДалі віД біДи,
Дременули хто куДи.
Тільки Дятел не тікав.
Він-Довбав собі,
Довбав.
Е
“Е! – сказала буква Е,-
Звір мЕнЕ – нЕ здожЕнЕ!”
І, махнувши нам рукою,
Е – зробилася луною.
“Е-е!” – гукаємо у ліс,
“Е-е!” – відгукується скрізь.
Є
Є – нікуди не втікаЄ.
Є – про звірів ще не знаЄ.
Є – боятися не вміЄ.
Є – завжди всьому радіЄ.
Гляне звір
На букву Є
І – забуде зло своЄ.
Ж
Жаба спала в Жабуринні,
Жук – під кущиком оЖини
Пролітали Журавлі
З ясним сонцем на крилі.
І Журливої співали.
Жук – не чув,
А Жаба – спала.
З
Зранку Злива Здивувала –
Всю пилюку поЗмивала:
З листя,
З прутиків лоЗи,
ІЗ сухої дереЗи.
Після Зливи і гроЗи
Світ –
Чистіший від сльоЗи.
И
Наша нИва – не лінИва,
Бо на нИву- впала злИва.
І шепоче:
“Я – жИва!”
Наша нИва – тихо сходИть
І вИсоке жИто родИть.
Ї
Їжачок давно не Їв.
Чистив ніженьки свої.
Їздив коник на стеблині.
Теж не Їв нічого нині.
Дід Їздовий Їхав в ліс,
Їжу Їм обом
Привіз.
Й
Йод – в аптеці ми купили.
Його пляшечку відкрили.
“ОЙ! – Івасик наш ридає,-
Йод – кусається, щипає!”
А ми Йод отой хвалили,
Хворий пальчик ним – Змастили.
І
І – підслухало розмову.
І – з’єднало слово з словом.
І – виспівує пісні:
І веселі, І сумні.
Над собою крапку носить
І нічого в нас
Не просить.
К
КотиК сКочив на КурниК –
В КурниКу піднявся КриК.
КвочКа зляКано Кричала,
Під Крило Курчат ховала.
КотиК сам собі сКазав:
“Ох, яК я їх налякав!”
Л
Літом Ластівка Літає,
Ластів’ят маЛих навчає:
“Не Лінуйтесь, Ластів’ята,
Вчіться Літечком Літати,
Бо, як Літо відЛітує,
Ми за море помандруєм”.
М
Миші МилоМ Миску Мили.
Миші Мило – загубили.
Ми навМисне в ліс прийшли,
Але Мила – не знайшли.
Може, Мило в річку впало?
Може, Мило жаба вкрала
і від спинки аж до п’ят
Миє Милих жабенят?
Н
Носоріг Нас – Не любив.
Рогом Нірку собі рив.
Ну, для чого тобі Нірка,
Коли й так в Неволі гірко?
ПерестаНь!
Спочити час!
Носоріг – Не слухав Нас.
О
Оля, ТОля і Марина
Обірвали всю Ожину.
ПОпринОсили дОдОму
Лиш пО кОшику пустОму.
“Де Ожина?” -їх питали.
А ми її – пОз’їдали!”
П
ПереПілка – гарна Птиця,
Та вона хлоП’ят боїться.
А хлоП’ята – візьмуть гілку
І лякають ПереПілку.
Не Потрібно так лякать –
В неї П’ять ПереПелят.
Р
Рак Ранесенько пРоснувся,
В чеРевики гаРні взувся.
І без тата, і без мами
Прогулявся під коРчами.
СРібна Рибка пропливала.
Вона Рака – не впізнала.
Рак Розсердився, Роззувся
І додому повернувся.
С
Сіяв, віяв дід МуСій –
ВуСа, вії у вівСі.
Сіяв, віяв, виСівав,
Славну піСеньху Співав:
“Сію, вію, виСіваю,
Бо вівСяні вуСа маю!”
Т
Тихо, Тихо в Темнім лісі.
ХТось Таємний спиТь в горісі,
Але Ти його не бійсь –
Ти приходь у Темний ліс.
ТуТ ніхТо Тебе не з’їсТь!
ТуТ Ти будеш Тільки гісТь.
У
У дУпло влетіла мУха,-
Не хотіла мамУ слУхать.
І дивУється дУпло:
“Ще такого не бУло!
Щоб така маленька мУха
Не хотіла мамУ слУхать!”
Ф
Фіолетові заграви.
Фіолетові всі трави.
Фіолетовий і став.
Все це Федя малював.
Фіолетовий Фломастер
Каже Феді:
“Я тут майстер!”
І заграви, й трави, й став –
Федя синім змалював.
Х
Ховрашки – Хотіли Хліба.
Ховрашкам – давали рибу.
Ховрашки Халви Хотіли,
Та просити не уміли.
Хто нам зможе підказать,
Що вони іще їдять?
Ц
Цап – покинув теплий хлів.
Цап – капусти захотів.
А за Цапом – Цапеня
Через поле навмання.
Цапе, Цапе,
Цапе милий,
Ще капусти – не садили!
Цап – вернувся, спочиває.
Цапеня – ще десь блукає.
Ч
Через ріЧку,
Через брід
Ходить Чапля на обід.
Для маленьких Чапленят
Носить Чапля жабенят.
А маленькі Чапленята
Скоро будуть вже літати.
Ш
ШиШка впала – не розбилась.
ШиШка – в трави закотилась.
НаШа Шура в ліс піШла,
Але ШиШки -не знайШла.
Принесла вона додому
ЛиШе радість, лиШе втому.
Щ
Щиглик, Щиглик,
Що з тобою,
Що не чуть пісень весною?
Щиглик Щиро поділився,
Що співати він стомився.
Поки Щиглик спочиває,
Ми своєї поспіваєм.
Ю
Юля Юшку вранці їла.
Юля Юшки – не хотіла.
Мама просить:
“Ще наллЮ?” Юля каже:
“Не лЮблЮ!”
Я
“Як?-спитала буква Я,-
ЦЯ Ялинка – не моЯ?”
А Ялинка, Як почула,
У Ярок Якийсь стрибнула.
І гукає букві Я:
“Не твоя я, а – своЯ!”
Ь
Я – не шістЬ!
Я – м’який знак!
Це повинен знати всяк!
Я – не літера нова.
Я – пом’якшую слова.
А у слові “олівецЬ”
Я забігла у кінецЬ.