Вірші про школу і навчання. Євген Бандуренко

Дуже хочуть тишини. Євген Бандуренко

У Прісі, Павлики, Парасі…
Сорок душ сидить у класі.
Сорок душ — і всі вони
Дуже хочуть тишину.
І тому весь час звучить:
«Тихе»!», «Тихше!», «Замовчіть!»
— Тихо! Тихше! Ну, тихіш! —
Гриць горлає і Тиміш;
Репетують на весь клас
І Парася, і Панас,
Зоя Олю оклика,
Оля — Прісю і Панька…

Ну й повір, що всі вони
Справді хочуть тишини!

Є на все у нього час. Євген Бандуренко

Є в нас хлопець Опанас,
Є на все у нього час.

Йде до школи він зарані,
Щоб найдальшу вибрать путь,
Щоб ні одної ковбані
Не пройти, не обминуть.

Всі давно вже на уроці,
Тільки він — ні там ні сям,
Ловить гав на кожнім кроці,
Тиче дулі горобцям.

Отакий-то Опанас!
Є на все у нього час!

А закінчаться уроки,
Знов підставить вітру щоки

І, повільний взявши крок,
Всі роздивиться вітрини,
Всі відвіда магазини —
Від «Ковбас» до «Цигарок».

Отакий-то Опанас!
Є на все у нього час!

Пообіда — й знову з хати
Мчить на вулицю гуляти.
Мчить з рогаткою в руці —
Начувайтесь, горобці!
Стережіться, розбишаки,
Всі коти і всі собаки!
А собак він розжене —
В парк із друзями майне.
По алеях погасає,
Покачає обруча,
Потім в піжмурки пограє,
В цурки-палки і м’яча.

Отакий-то Опанас!
Є на все у нього час!

Насувається темнота,
Вже давно скінчилась гра,
Вже й додому йти пора,
Та Панасу неохота.
Ще ж бо в нього є робота,
Ще ж він крейдою ворота
Розмалює так за мить,
Що й за тиждень не відмить.

Отакий-то Опанас!
Є на все у нього час!

На гульню і на забави,
Ще й на витівки дурні.
Цілі дні ловив би ґави,
Розважався б цілі дні.
Завдають йому мороки
Лиш незроблені уроки.
Не збагне ніяк Панас,
Де ж на них узяти час?

Невдалі лови. Євген Бандуренко

Всі діти слухають урок,
Понаставляли вуха,
І тільки Петрик при вікні
Учителя не слуха.

Бо поглядає у вікно,
Бо лине він думками
На берег Бугу, де сидять
Рибалки із вудками.

Вже й сам він вудку закида
Із берега крутого,
Та раптом вчитель підійшов
І запитав у нього:

— Ану-бо, мрійнику, скажи,
Про що ішла тут мова? —
І Петрик — пик, і Петрик — мик,
Не вимовить ні слова.

Збиравсь піймати карася,
А чи бодай плотицю,
А упіймав він замість них
В щоденник одиницю…

Не розгубився. Євген Бандуренко

— Чому ти спізнився до школи?
— Учитись не пізно ніколи!

Панасова химера. Євген Бандуренко

От нарешті і збулося
Все, чого так ждав Панас:
Надійшла жадана осінь —
Він пішов у перший клас.

Але потім захимерив:
«Ну, який же я школяр,
Як у мене тих паперів
Тільки зошит та буквар!

Он у брата, що в десятім,
Аж тріщить портфель від книг!»
Тут хлопчак свого завзяття
Більше стримати не міг.

Вбіг у батькову кімнату
І, піднявши стук і грюк,
У портфель почав він пхати
Все, що трапиться до рук:

«Путівник по Україні»,
Засмальцьований словник
І в зеленім ледерині
«Телефонний довідник».

Хоч портфель з півпуда важить,
Та втіша себе Панас:
— Отепер ніхто не скаже,
Що ходжу я в перший клас!

Тільки сині. Євген Бандуренко

— А покажи-но Чорне море,—
Звернувсь учитель до Юрка.
Юрко підвівсь і пильним зором
По карті з краю в край блука.

Блукав, блукав, а по хвилині
Невинно очі підніма:
— А тут моря все тільки сині,
А чорних — жодного нема!..