Справжній зоопарк. Голомозий Ігор

У цьому віршику згадано і про котика, і про песика, про курей з курчатами, про корову і козу, про їжачка, горобчика, дятла, синичку та багатьох інших тварин і птахів, яких може побачити дитина за своїм віконечком.

Справжній зоопарк. Голомозий Ігор

Ніжна киця білолиця
Лапкою вмивається.
Чиста мордочка, умита
Сонцю посміхається.
Наша киця білолиця
Завжди личко миє.
Чисті в неї лапки й пузо,
Чисті спина й шия.

На лугу стоїть корова,
Дуже вже вона здорова.
Мукає корова: «Му-у!»
молока, каже, кому?
Олі, Толі, Петі, Колі,
Маші, Паші та Наташі.
Щоб росли вони здорові,
З молоком наварим каші.
Їдять кашу з молоком,
Хліб та сало з часником.
Дякують корові,
На лугу здорові.

Стриб, стриб, стриб – стриба горобчик,
Він немов маленький хлопчик.
Я зернятко дав йому.
Запитаєте: «Чому? –
Їсти хоче горобець,
І якщо ти, молодець,
Візьмеш крихти та сальця,
Й нагодуєш горобця.

Біжить коник «Цок, цок, цок»
По дорозі копиток.
–«І-го-го» коник сказав,
Мене із собою взяв.
Я на коника сідаю,
Скрізь по вулицях скакаю.

Ось маленький їжачок,
Повна спинка голочок.
Наколов на голки гриб,
Гриб йому немов прилип.
Доця мамина й синок,
Не вилазьте на тинок.
Упадете з тину,
Їжачку на спину.
Їжачок колючий,
Уколе болюче.

Песик гавка та гарчить,
В нічку темну не мовчить.
Злодія кусає,
За ногу хапає.
Сидить у буді песик «Бім»,
Наш охороняє дім.

Вірші про песика

«Ко-ко-ко. Кукаріку!»
Кричить півник у ставку:
Не лізьте у воду,
Не знаючи броду.
Я іще вам знадоблюсь,
Як гарненько обітрусь.
Вранці я не позіхаю,
«Кукуріку» заспіваю.
«Кукуріку» – день настав,
Хто із ліжка ще не встав?

Знесла курочка яйце,
Наче сонячне лице.
Округле, жовтеньке
З’їм яйце смачненьке.

Квочка і курчатка,
Курочки-малятка
Зернятко дзьобають,
До мами утікають.

Качка «Кря-кря» робить,
Вправно рибу ловить.
Плещеться, пірнає,
Сухою вилізає.

Хто мені підкаже –
Чорний птах, як сажа.
Чорний хвіст, чорне крило,
Мов би в сажі помело?
То ж ворони прилітають,
На паркан до нас сідають.

«Ме-е-е!» Стриба по двору,
З гори у низ і в гору.
З діжки на колоду,
З колоди на підводу.
Бородатий цап, рогатий,
По двору біжить завзятий.
Забодати рогом може.
Ну – хто його переможе?

Гей! Маленький карапуз,
Подивись, он – чорногуз.
Змайстрував собі кубло,
Його бачить все село.
На одній нозі в кублі
Став, ще й діточки малі.
Він їм їжу добуває,
Прямо в дзьобики вкладає.

А у мого друга
Є птиця – папуга.
На плечі в нього сидить,
Людським словом говорить.
Папуга – чудова,
Різнокольорова.

Птиця дятел «Тук-тук-тук.»
Сів на дереві на сук.
Дзьобом вибиває,
Шкідників з’їдає.

Ось, маленька птичка,
Зовуть її – синичка.
Жовті груди має,
Взимку не відлітає.

В мене із вікна в дворі,
Унизу і угорі
Звірі, птиці, риби, так –
Ніби справжній зоопарк.