Криниця. Володимир Ладижець

Понад шляхом, в тихім зворі.
Під великим камінцем,
Ми з Оксанкою учора
Розкопали джерельце.

Лиш вода забулькотіла
З-за похилої берізки,
Підійшла до нас несміло
Лісова красуня — кізка.

Нахилилась, напилась
Та й у гори подалась.

Потім зайчик і куничка
Напилися із кринички.

Йшла у ліс якась бабуся,
Каже: «Ось де я нап’юся.
А яка ж вона смачна,
І прозора, й запашна.
Вік такої не забуду.
От спасибі добрим людям!»

Пийте, бабцю, пийте вволю.
Всім тут вистачить водиці.
Хай щаслива буде доля
Тим, хто десь копав криницю!