Водолаз. Віктор Кочевський

Ген на небеснім сизім прузі
Пливуть хмарини парусові,
А тут розвісили медузи
Свої зелені парасолі.

Мигтить сріблястих рибок зграя
Й сідає десь на дно камінне,
І сам я рину і пірнаю,
Перетворившись на дельфіна.

Я не боюся анітрохи
У цім казковім дивнім царстві:
У мене гумові панчохи —
Світло-зелені довгі ласти.

Тугий шолом наліз на вуха
Ще й добре скло у мене зряче,
Од видиху мого напруго
Над трубкою фонтанчик скаче.

У водоростях, наче в лузі,
Ховаються рачки-креветки…
І я пливу, в глибінь дивлюся,
Читаю дна живу абетку.