В одній лісистій країні жив шакал на ім’я Чандарава. От якось, знемагаючи від голоду, він прибіг до міста, аби чимось поживитися. Міські собаки помітили його, страшенно завалува́ли, погналися за ним і почали шарпати за боки гострими зубами.
Рятуючи своє життя, він, геть покусаний, забіг по дорозі в будинок фарбаря, де стояв великий чан, повний синьої фарби. Ховаючись від переслідувачів, шакал ускочив туди і зробився такий синій, що собаки його не впізнали й порозбігалися. А шакал Чандарава подався до лісу. Він був несхожий сам на себе, бо ж синя фарба надала йому зовсім іншої масті.
Побачивши цього дивного звіра із синьою, як у Шиви шиєю, всі лісові жителі – леви, тигри, пантери, вовки та інші хижаки, – сповнені неймовірного страху, кинулися врозтіч. Чандарава збагнув, що вони перебувають у полоні страху, тож сказав: «О звірі, вам нема чого боятися! Сам верховний бог Брахман, створивши мене сьогодні, звелів: «Я проголошую тебе раджею1 над усіма звірами, і хай титулом твоїм буде ра́джа Каку́друма. От я сюди й прибув».
По цих словах леви, тигри та інші тварини заволали до нього: «Повелівай, володарю!» Тоді він надав левові чину головного радника, тигру – постільника, пантері доручив охороняти скриньку з жуйкою, а вовка поставив вартовим біля входу. З родичами своїми – шакалами – він навіть розмови не заводив, а просто вигнав їх у шию, от і все. Леви та інші звірі, промишляючи полюванням, всю
здобич приносили йому, а він з висоти своєї царської влади розподіляв її поміж підлеглими.
Одного разу, прибувши на зібрання ради, фарбований шакал почув, що десь у далині страшенно завиває зграя шакалів. У нього від щастя навіть шерсть настовбурчилась, а в очах заблискотіли
сльози радості. Не в змозі стриматися, він схопився і сам почав голосно вити. Здивовані звірі вмить усе второпали і засоромлено похнюпили голови. Оговтавшись, загомоніли: «Ну й надурив же нас пройдисвіт. Це ж усього-на-всього нікчемний шакал, якого слід розшматувати!»
Той з переляку хотів було тікати, але не встиг: леви та його підручні роздерли шакалика на шматочки.
За перекладом І. Серебрякова і Т. Іваненко