Оповідання про дітей

Повчальні, веселі і сумні, довгі і короткі, відомі і маловідомі оповідання про дітей, про стосунки між дітьми, оповідання про дітей і природу, їх відношення до рослин і тварин, про їхнє розуміння світу, про дитячі вчинки, ситуації із життя.
Оповідання про дітей від українських та зарубіжних письменників. Усі твори українською мовою.

Усі книжки гарні. Василь Сухомлинський

Мама дала Настусі гроші і сказала: — Піди до книгарні й купи собі дві книжечки. Там є гарні книжечки — про пташок і метеликів, про звірят і рибок… Пішла Настуся. А там книжок — ой, скільки ж там книжок! Стоїть Настуся перед полицею, в очах у неї сяє радість. Бо Настуся вже вміє читати. Дивиться […]

Усі книжки гарні. Василь Сухомлинський Read More »

Мама дала Настусі гроші і сказала: — Піди до книгарні й купи собі дві книжечки. Там є гарні книжечки — про пташок і метеликів, про звірят і рибок… Пішла Настуся. А там книжок — ой, скільки ж там книжок! Стоїть Настуся перед полицею, в очах у неї сяє радість. Бо Настуся вже вміє читати. Дивиться

Якщо вчитися важко. За Дженніфер Мур-Маллінос

Навчання у школі має велике значення. Та іноді це дуже важко! Але завжди, коли я старанно виконую завдання, мене у школі хвалять. Це найкраще почуття у світі! Що тобі подобається найбільше у школі, крім перерви? Мені подобається дізнаватися про вулкани чи динозаврів. Або навчатися грати на різних музичнихінструментах. Наприклад, на флейті або трубі. Такі уроки

Якщо вчитися важко. За Дженніфер Мур-Маллінос Read More »

Навчання у школі має велике значення. Та іноді це дуже важко! Але завжди, коли я старанно виконую завдання, мене у школі хвалять. Це найкраще почуття у світі! Що тобі подобається найбільше у школі, крім перерви? Мені подобається дізнаватися про вулкани чи динозаврів. Або навчатися грати на різних музичнихінструментах. Наприклад, на флейті або трубі. Такі уроки

Дивак. Григір Тютюнник

“Дивак” Григір Тютюнник (аудао-книга, слухати) Дивак. Григір Тютюнник (читати онлайн) На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: — Гляди ж, сину, річкою

Дивак. Григір Тютюнник Read More »

“Дивак” Григір Тютюнник (аудао-книга, слухати) Дивак. Григір Тютюнник (читати онлайн) На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: — Гляди ж, сину, річкою

Федько-халамидник. Володимир Винниченко

Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму “закадишному” другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти,— граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися,

Федько-халамидник. Володимир Винниченко Read More »

Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму “закадишному” другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти,— граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися,

Чому мама так хвалить? Василь Сухомлинський

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила. Люда нагодувала курей і полила квіти, потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине». Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний… Оце буде мама сваритися, що вона несмачного

Чому мама так хвалить? Василь Сухомлинський Read More »

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила. Люда нагодувала курей і полила квіти, потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине». Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний… Оце буде мама сваритися, що вона несмачного

Обіцянка. Пилип Бабанський (оповідання)

Обіцянка. Пилип Бабанський

Такий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє. У що б не грали діти – і Булька тут. Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка. – Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе,- запропонував Костик. – Давай! – охоче

Обіцянка. Пилип Бабанський (оповідання) Read More »

Такий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє. У що б не грали діти – і Булька тут. Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка. – Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе,- запропонував Костик. – Давай! – охоче

Говорити без дозволу не можна. Василь Сухомлинський (+аудіокнига)

Є в першому класі жвавий, рухливий, дуже балакучий хлопчик Василько. Часто він не може стримати свого хвилювання або цікавості й вихоплюється говорити. Учителька терпляче йому пояснює: — Коли треба тобі щось сказати — підніми руку. Як дозволю — встань і говори. Василько добре це розуміє, та одразу ж забуває, як тільки щось його хвилює. Якось на

Говорити без дозволу не можна. Василь Сухомлинський (+аудіокнига) Read More »

Є в першому класі жвавий, рухливий, дуже балакучий хлопчик Василько. Часто він не може стримати свого хвилювання або цікавості й вихоплюється говорити. Учителька терпляче йому пояснює: — Коли треба тобі щось сказати — підніми руку. Як дозволю — встань і говори. Василько добре це розуміє, та одразу ж забуває, як тільки щось його хвилює. Якось на

Золото України. Жук Ігор

Золото України. Жук Ігор

Читач здійснить цікаву мандрівку у минуле України, дізнається про скіфське золото, золото гетьмана Полуботка, побуває у львівських золотарів; довідається, як геологи шукають золото, як його видобувають. Золоті Ворота, золоті руки та золотий кулак. Метали з характером «Щось велике в лісі здохло!» Так кажуть, коли відбувається якась неймовірна подія. Як на мене, то в лісі здох

Золото України. Жук Ігор Read More »

Читач здійснить цікаву мандрівку у минуле України, дізнається про скіфське золото, золото гетьмана Полуботка, побуває у львівських золотарів; довідається, як геологи шукають золото, як його видобувають. Золоті Ворота, золоті руки та золотий кулак. Метали з характером «Щось велике в лісі здохло!» Так кажуть, коли відбувається якась неймовірна подія. Як на мене, то в лісі здох

Сонечко. М’ястківський А. (оповідання)

— Йдучи до дядька Степана, я побачила, що й сонечко йде зі мною понад ясенами, понад черешнями,— розказує своїй мамі Наталя.— Прийшла я на дядькове подвір’я, зупинилася — і воно зупинилося над дядьковою хатою… То моє сонечко. Правда ж, мамо? — Авжеж, твоє…— сказада матуся. — Так, так,— тішилась Наталя.— До дядька Степана тільки зі

Сонечко. М’ястківський А. (оповідання) Read More »

— Йдучи до дядька Степана, я побачила, що й сонечко йде зі мною понад ясенами, понад черешнями,— розказує своїй мамі Наталя.— Прийшла я на дядькове подвір’я, зупинилася — і воно зупинилося над дядьковою хатою… То моє сонечко. Правда ж, мамо? — Авжеж, твоє…— сказада матуся. — Так, так,— тішилась Наталя.— До дядька Степана тільки зі

Пустотливий дощук. М’ястківський А. (оповідання)

Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. Так той Дощик розвеселився, розпустувався, так розтанцювався, що не міг зупинитися ні в полі, ні в лісі, ні в саду. Підбіг до Зайчикової хати — тук-тук… Підбіг до Лисиччиної хатки та в шибочку — стук-стук… Підбіг до Оленчиного віконця, став дівчинку надвір викликати: — Ходім,

Пустотливий дощук. М’ястківський А. (оповідання) Read More »

Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. Так той Дощик розвеселився, розпустувався, так розтанцювався, що не міг зупинитися ні в полі, ні в лісі, ні в саду. Підбіг до Зайчикової хати — тук-тук… Підбіг до Лисиччиної хатки та в шибочку — стук-стук… Підбіг до Оленчиного віконця, став дівчинку надвір викликати: — Ходім,

Наш рід. М’ястіківський А. (оповідання)

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила. — Що це буде, нене? — питає Дмитрик. — Українська святкова сорочечка для тебе. — Чому українська? — допитується хлопчик. — Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти — маленький українець.

Наш рід. М’ястіківський А. (оповідання) Read More »

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила. — Що це буде, нене? — питає Дмитрик. — Українська святкова сорочечка для тебе. — Чому українська? — допитується хлопчик. — Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти — маленький українець.

Неня. М’ястківський А. (оповідання)

— Розкажи-но, онучку, нені, що ми сьогодні бачили в гаю,— попросив Дмитрика дідусь Демид. — Якій нені? — питає Дмитрик.— Де вона? — Он збирається вечерю нам варити. — Так то ж мама. — Вона і мама, і неня. — Мамо, ти неня? — допитується в мами Дмитрик. — Так, синочку,— усміхається мама. — Вона

Неня. М’ястківський А. (оповідання) Read More »

— Розкажи-но, онучку, нені, що ми сьогодні бачили в гаю,— попросив Дмитрика дідусь Демид. — Якій нені? — питає Дмитрик.— Де вона? — Он збирається вечерю нам варити. — Так то ж мама. — Вона і мама, і неня. — Мамо, ти неня? — допитується в мами Дмитрик. — Так, синочку,— усміхається мама. — Вона

Улюблена лялька. Наталя Забіла

Серед звичайних, невеликих ляльок — одна була моя найулюбленіша. Звали її Тася,— як і мене. Вона була в нас дуже давно й багато вже лиха зазнала в своєму житті: ступні на обох ногах в неї були відбиті, голова проламана — посеред лоба дірка. Доводилося голову хусточкою запинати, щоб не видно було. А все ж таки

Улюблена лялька. Наталя Забіла Read More »

Серед звичайних, невеликих ляльок — одна була моя найулюбленіша. Звали її Тася,— як і мене. Вона була в нас дуже давно й багато вже лиха зазнала в своєму житті: ступні на обох ногах в неї були відбиті, голова проламана — посеред лоба дірка. Доводилося голову хусточкою запинати, щоб не видно було. А все ж таки

“Ка”, “Ва”, “Ко” та учень Федько. Степан Олійник

Широкою вулицею села йшов малий Федько з школи додому Йшов помалу, невеселий. Навіть тоді, коли стрічав старших казав їм “Добрий день!” — голови не підводив. — Чого ти, Федьку, йдеш такий сердитий? — питали стрічні. А він нижче голову схиляв та ще й портфелем затулявся. Коли ж до воріт дійшов, коли от-от мали його стріти

“Ка”, “Ва”, “Ко” та учень Федько. Степан Олійник Read More »

Широкою вулицею села йшов малий Федько з школи додому Йшов помалу, невеселий. Навіть тоді, коли стрічав старших казав їм “Добрий день!” — голови не підводив. — Чого ти, Федьку, йдеш такий сердитий? — питали стрічні. А він нижче голову схиляв та ще й портфелем затулявся. Коли ж до воріт дійшов, коли от-от мали його стріти

Лялька під дощем. Василь Сухомлинський

Зіна вкладалася спати. А надворі почалася гроза. Гримів грім, з-за Дніпра насувались чорні хмари. По залізному даху зашумів дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір’ї стоять калюжі води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? — на лавці, під дощем, лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на

Лялька під дощем. Василь Сухомлинський Read More »

Зіна вкладалася спати. А надворі почалася гроза. Гримів грім, з-за Дніпра насувались чорні хмари. По залізному даху зашумів дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір’ї стоять калюжі води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? — на лавці, під дощем, лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на

Лісова сторожка. Григір Тютюнник

Лісова сторожка. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем — тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він має оберігати од усякої напасті цілий лан лісової розсади: дрібненьких дубків, що недавно ще спали

Лісова сторожка. Григір Тютюнник Read More »

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем — тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він має оберігати од усякої напасті цілий лан лісової розсади: дрібненьких дубків, що недавно ще спали

Покинуте гніздо. Олександр Копиленко (оповідання)

Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів. Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже: — Ходімо в ліс гуляти,

Покинуте гніздо. Олександр Копиленко (оповідання) Read More »

Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів. Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже: — Ходімо в ліс гуляти,

День народження. Ярослав Стельмах

Прийшов я вранці до школи, а назустріч мені з класу Генка вибігає. – Іди, – кричить, – швидше! У Шашка шьогодні день нажодження. Там чукежки їдять. Я побіг водою жапивати, бо шолодко дуже. Заходжу я в клас. Кругом плямкають усі – цукерки жують. Один Сашко за столом сидить, не жує. – У мене, – каже,

День народження. Ярослав Стельмах Read More »

Прийшов я вранці до школи, а назустріч мені з класу Генка вибігає. – Іди, – кричить, – швидше! У Шашка шьогодні день нажодження. Там чукежки їдять. Я побіг водою жапивати, бо шолодко дуже. Заходжу я в клас. Кругом плямкають усі – цукерки жують. Один Сашко за столом сидить, не жує. – У мене, – каже,

“Чемний” Миколка. Алла Потапова

Примчав Миколка до школи, не спізнився — саме перед дзвоником. Та чергова, дівчисько з червоною пов’язкою, біля дверей перейняла його. Ще й зауважила суворим го­лосом. — Поглянь-но, якого бруду на­ніс. Чом ноги не витер? Глянув Миколка — справді, сліди на підлозі. Надворі сніг з дощем. Онде які чорні сліди… Притулив Миколка руку до гру­дей. І

“Чемний” Миколка. Алла Потапова Read More »

Примчав Миколка до школи, не спізнився — саме перед дзвоником. Та чергова, дівчисько з червоною пов’язкою, біля дверей перейняла його. Ще й зауважила суворим го­лосом. — Поглянь-но, якого бруду на­ніс. Чом ноги не витер? Глянув Миколка — справді, сліди на підлозі. Надворі сніг з дощем. Онде які чорні сліди… Притулив Миколка руку до гру­дей. І

Чи легко бути добрим. Оксана Кротюк

Хто хоч раз писав писанку, той знає, що то за радість. А хто ще не писав, а бодай у руках тримав, може про те здогадатися. Лесик знає це давно. Перед Великоднем у їхній сім’ї писанки писали завжди. Всі писали: і бабця, й мама з татом, і Богданко з Марійкою. І Лесик — хоч він найменший

Чи легко бути добрим. Оксана Кротюк Read More »

Хто хоч раз писав писанку, той знає, що то за радість. А хто ще не писав, а бодай у руках тримав, може про те здогадатися. Лесик знає це давно. Перед Великоднем у їхній сім’ї писанки писали завжди. Всі писали: і бабця, й мама з татом, і Богданко з Марійкою. І Лесик — хоч він найменший

Пасочка. Панас Мирний

Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбрались у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої одежини… У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його,

Пасочка. Панас Мирний Read More »

Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбрались у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої одежини… У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його,

Скибка хліба. Григорій Поволоцький (бувальщина)

Скибка хліба.Григорій Поволоцький

Дитяче оповідання про хліб, про значення хліба, про людську гідність. Скибка хліба.Григорій Поволоцький Трапилося це давно, ще до революції. Був я тоді маленьким сільським хлопчаком. Весна ще тільки-тільки починалася, а хліба у нас в хаті – хоч би крихта. Мати вигрібала з погреба останню гнилу картоплю й лічила її, ніби гроші. Якраз тієї пори зустрівся

Скибка хліба. Григорій Поволоцький (бувальщина) Read More »

Дитяче оповідання про хліб, про значення хліба, про людську гідність. Скибка хліба.Григорій Поволоцький Трапилося це давно, ще до революції. Був я тоді маленьким сільським хлопчаком. Весна ще тільки-тільки починалася, а хліба у нас в хаті – хоч би крихта. Мати вигрібала з погреба останню гнилу картоплю й лічила її, ніби гроші. Якраз тієї пори зустрівся

Делька. Пилип Бабанський. Оповідання для дітей

Делька. Пилип Бабанський

Третій день штормить море. Ще недавно таке ніжне й блакитне, що маленька Оленька казала: «Мені хочеться погладити його», воно було тепер темне й похмуре, з білими баранцями на гребенях розгойданих хвиль. Хвиля за хвилею з шаленою люттю налітали на берег і, шкваркнувши об величезні, в безладді розкидані ніздрюваті камені, зі злісним шипінням відкочувались назад, щоб

Делька. Пилип Бабанський. Оповідання для дітей Read More »

Третій день штормить море. Ще недавно таке ніжне й блакитне, що маленька Оленька казала: «Мені хочеться погладити його», воно було тепер темне й похмуре, з білими баранцями на гребенях розгойданих хвиль. Хвиля за хвилею з шаленою люттю налітали на берег і, шкваркнувши об величезні, в безладді розкидані ніздрюваті камені, зі злісним шипінням відкочувались назад, щоб

Чародій. Пилип Бабанський (оповідання)

Все почалося з ведмедика. Купив тато Андрійкові ведмедика-скрипаля. Кумедний такий, у смугастих штанях, в одній лапі скрипка, в другій – смичок. На спині у ведмедика-дірочка. Вставиш туди ключик, заведеш – ведмедик на скрипці грає ще й пританцьовує. Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка: – Великий уже, в школу ходиш, а

Чародій. Пилип Бабанський (оповідання) Read More »

Все почалося з ведмедика. Купив тато Андрійкові ведмедика-скрипаля. Кумедний такий, у смугастих штанях, в одній лапі скрипка, в другій – смичок. На спині у ведмедика-дірочка. Вставиш туди ключик, заведеш – ведмедик на скрипці грає ще й пританцьовує. Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка: – Великий уже, в школу ходиш, а

Ромашка. Микола Магера

Дитяче оповідання про маленьку дівчинку, яка “взяла на виховання” маленьке біленьке курчатко – Ромашку. Цікаве оповідання про дітей і природу для допитливих дітей. Ромашка. Микола Магера Мати вив’язала у темно-русих косах синьоокої Ганнусі голубі банти й одягла дівчинку у платтячко, яке нагадувало своїм кольором польові синьоцвіти. Потім тато завіз їх “Запорожцем” аж у сусіднє село

Ромашка. Микола Магера Read More »

Дитяче оповідання про маленьку дівчинку, яка “взяла на виховання” маленьке біленьке курчатко – Ромашку. Цікаве оповідання про дітей і природу для допитливих дітей. Ромашка. Микола Магера Мати вив’язала у темно-русих косах синьоокої Ганнусі голубі банти й одягла дівчинку у платтячко, яке нагадувало своїм кольором польові синьоцвіти. Потім тато завіз їх “Запорожцем” аж у сусіднє село

Вабик. Ярослав Стельмах

Одного разу батьків знайомий мисливець подарував мені свистик, яким на полюванні приманюють качок. Мені було дуже весело: я в нього дув і уявляв себе то качкою, то мисливцем, який на качок полює. І от у такому гарному настрої, з таким гарним свистиком (тепер я знаю, що зветься він — вабик) виходжу на вулицю (а діло

Вабик. Ярослав Стельмах Read More »

Одного разу батьків знайомий мисливець подарував мені свистик, яким на полюванні приманюють качок. Мені було дуже весело: я в нього дув і уявляв себе то качкою, то мисливцем, який на качок полює. І от у такому гарному настрої, з таким гарним свистиком (тепер я знаю, що зветься він — вабик) виходжу на вулицю (а діло

Мудра голка. Андрій М’ястківський

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої… Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок… — Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка. — Ти ще мала, пальчики поколеш. — От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. —

Мудра голка. Андрій М’ястківський Read More »

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої… Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок… — Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка. — Ти ще мала, пальчики поколеш. — От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. —

Сила усмішки. Мудрик-Мриц Ніна

- Цить! – злякано зойкнув Щедрик і заховався під листком пишної білої троянди. - Що сталося, що таке?! – загомоніли сонячні промені-братики Щедрика, й зупинили веселу гру. - Хмара йде. Гляньте, яка насуплена! Це не була хмара. З білого, чепурного будиночка вийшов у сад маленький хлопчик. Над високим чолом кучерявився світлий чубчик, довгі чорні вії коливалися на бережках

Сила усмішки. Мудрик-Мриц Ніна Read More »

- Цить! – злякано зойкнув Щедрик і заховався під листком пишної білої троянди. - Що сталося, що таке?! – загомоніли сонячні промені-братики Щедрика, й зупинили веселу гру. - Хмара йде. Гляньте, яка насуплена! Це не була хмара. З білого, чепурного будиночка вийшов у сад маленький хлопчик. Над високим чолом кучерявився світлий чубчик, довгі чорні вії коливалися на бережках

Гринджолята. Василь Грінчак. Оповідання

Зимові оповідання для дітей. Василь Грінчак. Гринджолята. Оповідання для дітей. Малюнки Людмили Постних.

Росла у нас біля тину стара груша. Верхні гілки в неї почали всихати, грушок на ній майже не було. Весною нижні гілки зацвітуть, а верхні чорніють. Якось батько й каже: «Давай, Степане, спиляємо грушу. Користі від неї уже ніякої. Краще посадимо тут молоденьку, нехай росте замість старої, ніхто й не помітить, що груша зникла». От

Гринджолята. Василь Грінчак. Оповідання Read More »

Росла у нас біля тину стара груша. Верхні гілки в неї почали всихати, грушок на ній майже не було. Весною нижні гілки зацвітуть, а верхні чорніють. Якось батько й каже: «Давай, Степане, спиляємо грушу. Користі від неї уже ніякої. Краще посадимо тут молоденьку, нехай росте замість старої, ніхто й не помітить, що груша зникла». От

Ожеледь. Олег Буцень

Спочатку було тепло, а потім підмерзло. Дороги стали блискучими і слизькими. Бабуся сказала: — Почалася ожеледь. Я все-таки вийшов на вулицю. Дивлюсь, по дорозі біжить хлопчик. Він біг, біг і — бух! — простягнувся на льоду. Вітер зірвав з нього шапку, і вона покотилася по дорозі. Я стояв біля воріт і голосно сміявся. Хлопчик встав,

Ожеледь. Олег Буцень Read More »

Спочатку було тепло, а потім підмерзло. Дороги стали блискучими і слизькими. Бабуся сказала: — Почалася ожеледь. Я все-таки вийшов на вулицю. Дивлюсь, по дорозі біжить хлопчик. Він біг, біг і — бух! — простягнувся на льоду. Вітер зірвав з нього шапку, і вона покотилася по дорозі. Я стояв біля воріт і голосно сміявся. Хлопчик встав,

Прокрутити вгору