Як весна літо зустрічала. Солтис-Смирнова Марія

Земля, господарюючи на землі, добре працювала.

Молода господиня і лід на водоймах розтопила, і матінку-землю дощами напоїла, щоб трава зазеленіла.

Прикрасила дерева і кущі листочками, одягла на них квіткові віночки…

Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась.

А, щоб він поспішив, ще й Грім з Блискавкою за послів додому відправила.

Почав наймолодший брат збиратися в дорогу – одягнув на русяве волосся солом’яного бриля, перекинув через плече легеньку торбину і вирушив у дорогу.

Де-не-де по дорозі Літечку чулись маївки, то там, то тут діти збирали в полі квіти, щоб прикрасити рідну домівку. Всюди Літу зустрічались щасливі люди, веселі звірятка у лісі, над полями літали різнобарвні метелики і працьовиті бджілки.
Весна вийшла назустріч братові.

Ні,вона не збиралась так швидко покинути землю, просто хотіла показати Літу красу, що була довкола.

Вони разом пройшлися полями, де густо зеленіли зернові та овочі, прогулялись лісами, оглядаючи ягідники та грибні місця, заглядаючи до садів, де, мов наречені, стояли заквітчані дерева.

– Добра робота, сестронько. Тепер і мені пора вже працювати.

Весна посміхнулась і поволі пішла геть. Її господарювання на землі закінчилось.