Димом котиться весна… Рильський Максим
Димом котиться весна,
Вітер гонить, віти клонить,
Краплі сонця в воду ронить
І рокоче, як струна.
Пахне хлібом і землею
Вогкий вітер-срібнокрил,
Річка, небо, суходіл
Стали синню однією.
Ти дорогу перейшла,
Повні відра похитнула…
Не одна весна минула,
Не остання ж і прийшла.
Березень, 1938 р., Ірпінь
Поле чорніє. Проходять хмари… Максим Рильський
Поле чорніє. Проходять хмари,
Гаптують небо химерною грою.
Пролісків перших блакитні отари..
Земле! як тепло нам із тобою!
Глитає далеч. Річка синіє.
Річка синіє, зітхає, сміється…
Де вас подіти, зелені надії?
Вас так багато — серце порветься!
1911—1918 pp.