Вірші про кицю, котика, кошенят

Вірші про пухнастих наших друзів маленьких – вірші про котика

Котику-воркотику. Тамара Коломієць

– Котику-воркотику,
Одягни сорочку!
– Я не вмію!

– Котику-воркотику,
Зашнуруй шнурочки!
– Я не вмію!

– Котику-воркотику,
Застебни всі ґудзики!
– Я не вмію!

– Котику-воркотику,
Приміряй картузика!
– Я не вмію!

– Як не вміє котик,
То чи вміє хлопчик?
– Вміє! Вміє!..

Котик. Яків Жарко

«Мур, мур… Мур, мур…» — коточок
Заховався у куточок,
Мордочку хвостом прикрив,
Сірі вушка притулив.

«Мур, мур… Мур, мур…» — коточок.
Дам сальця шматочок.
Розкажи, де ти бував,
Розкажи, що ти чував.

«Мур,   мур… Мур,   мур…   Надворі,
У сінечках та в коморі
Упіймав собі мишку
Та і з’їв у затишку».

Ласий кіт Івашко. Ганна Чубач

Ласий кіт Івашко
Так зітхає важко.
Впала сіра мишка
У порожню пляшку.

Впала сіра мишка
Аж на саме денце.
Як її дістати?
Це ж бо не відерце!

– Вилізай! Не бійся! –
Кіт просив у миші,-
Я для тебе в мисці
Молока залишу!

Вилізай! Не бійся! –
Кіт благав до ночі.
Тільки вперта мишка
Слухати не хоче.

Чеше круглі вушка,
Хвостиком махає.
А голодний котик
Пляшку обіймає.

І таке надумав
Ласий кіт Івашко:
– Я закину вудку
В цю глибоку пляшку!

Миша – це не риба!
Упіймаю хутко!
І побіг Івашко
Позичати вудку.

А тим часом миші –
Сестри чорноокі –
Кинули ту пляшку
На долівку боком.

Утекла сіренька
До матусі в нірку.
А ласун Івашко
Досі плаче гірко.

– Ой, не плач так гірко,
Котику Івашку,
Подивися, діти
Принесли ковбаску!

Дві киці-сестриці. Грицько Бойко

Дві киці-сестриці,
Зелені очиці,
Дві киці-сестриці
Схотіли водиці.

Корито стареньке
Стоїть біля хати,
На ньому любенько
Сидять голуб’ята.

Дві киці-сестриці
Про воду й забули,
Дві киці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята
Горять, мов жаринки:
— Смачні голуб’ята,
Аж котиться слинка! —

Плигнули… Та птицям
Вдалося злетіти,
А киці-сестриці
Упали в корито.

В холодній водиці
Нявчать кошенята…
Що, киці-сестриці,
Смачні голуб’ята?!

Забудько. Михайло Стельмах

Дуже зранку, на світанку,
Шпарить котик на рибалку.
Котик миттю всівсь на грудку
Закидає в річку вудку.
До полудня просидів,
А нічого не зловив,
Бо забувся на гачок
Наживити черв’ячок.

Вірш про котика на рибалці

Дефіцит. Олег Головко

Ридма Петрик заридав —
Дефіцит кудись пропав.
Тільки був — і загубився,
Мов крізь землю провалився.
— Де ти?
Де ти?
Дефіцит!
Чорний, наче антрацит.
Як сусіди це почули —
Всі до Петрика майнули.
Першим вискочив Хома —
Риє землю крадькома.
Другим вискочив Ярема —
Розгорта траву даремно.
— Де ти?
Де ти?
Дефіцит!
Чорний, наче антрацит.

Зупинилися трамваї —
Пасажири вибігають.
Приземлились вертольоти –
Позбігалися пілоти.
Гальмонули поїзди —
Всі біжать, спішать сюди.
Всі шукають цілий день:
— Дефіците! Де ти? Де?
А маленький Дефіцит,
Чорний, наче антрацит,
На стару вербу забрався,
В затишне дупло сховався
І сидить собі, вуркоче,
— Озиватися не хоче.

Кіт-агресор. Євген Бандуренко

В нас туркочуть голуби
Мирно на карнизі —
Білі, глинясті, рябі,
Попелясті, сизі.

Доглядають їх усі —
І дорослі й діти.
Той виносить їм пшонця,
Той — води попити.

Повен двір у нас котів,
Та ніколи жодний
Голубів не зачіпа —
Ситий чи голодний.

Правда, випадок один
Був торік із Мурим…
Якось ліг він та й принишк
У дворі, під муром.

Голуби спустились вниз,
Ходять біля нього,
Він же — скік! — і вмить схопив
Турмана рябого.

Ми у піжмурки в цей час
Грались під вербою.
Глядь — із голубом біда! —
І мерщій за зброю.

Хто лозину ухопив,
Хто — дрючок, хто — тріску
Ой дістанеться коту
По хребту і писку!

Втямив кіт, що тут йому
Не минуть розплати,
Кинув голуба — і ну
Швидше утікати.

Він на дерево хотів
Скочити спрожогу,
Але цуцик Метеор
Перетяв дорогу.

Баба Мотря і собі
Узяла ломаку
Й разом з нами на кота
Кинулась в атаку.

— Ось тобі, агресор, ось!
Мурого по спині.—
Як чіпати голубів,
Будеш знать віднині.

… Кинув кіт уже давно
Ту хижацьку звичку,
Та Агресора бридку
Й досі носить кличку.

Сестрички-невеличкі. Лідія Компанієць

— Котику-коточку,
Де ти був-побував?
— У сестричок-невеличок
Гостював, гостював.
— А скажи-но, котику,
Коли ласка твоя:
Як сестричок-невеличок
На ім’я, на ім’я?
— Перша — Настя,
Друга — Катерина,
А третя — Марічка,
Найменша сестричка.
— А скажи-но, котику:
Пригощали тебе?
— Настя — черствими млинцями,
Катерина — штурханцями,
А Марічка мала
Каші з маслом подала!
— А скажи-но, котику:
Проводжали тебе?
— Старша, Настя,— до дверей,
Катерина — до сіней,
А Марічка мала
Аж додому провела!

Іграшка. Зінаїда Грієва

Ось поглянь
яка подушка.
Це – улюблена
подружка.
Іграшка моя м’якенька,
І послушлива й товстенька.
Навіть котик
Цю подушку
Залюбки кладе
Під вушко,
Спить в обіймах
Тільки з нею,
Бо вважає теж
С в о є ю.

Знайомство. Зінаїда Грієва

Ой, яка гарненька киця
На стежині чепуриться,
Мов пухнастенький клубок
Прикотився із казок.
Ну, сховай же свої дряпки,
Дай торкнутися до лапки!
Киця виявилась злою,
По клубочку провела,
Потім за маленьку лапку
Не знайомиться з малою,
Все одно разок мала
По клубочку провела.
Потім за маленьку лапку
Обережненько взяла,
І клубочок той пухнастий
Ніжно так обійняла.
І ВОНИ СТАЛИ ДРУЗЯМИ!

Півник – Ку-ку-рік. Зінаїда Грієва

– Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рік!
Ясне сонечко,
Привіт!

Кинь промінчик
За фіранку,
Та розбуркай кицьку
Бранку.

Бо пухнаста ледарка
Любить довго спати,
А вона тебе повинна
Чемно привітати!

Сонце кинуло
Промінчик,
Той – хутенько
Скік-поскік! –
Лоскотнув кицюню
Бранку
В теплий носик
Й миттю зник.

Враз прокинулась
Кицюня,
І з собою привела
Двох синів
Та донечку,
Щоб пронявкати подяку
Лагідному Сонечку.

Пухнаста сплюха. Зінаїда Грієва

Киця гарненька
Ласунка маленька
Така вже пухнаста,
І біла-біленька.
А як покуштує
Сирок чи сметанку
Скоріш на подушку,
Й муркоче до ранку.
– Агов, мишеня,
То гостинчик не твій!
Лизнуло сметанки –
До нірки мерщій.
Якщо вушка киці
Той шурхіт почують,
То й ніжки хутенькі
Тебе не врятують.
ТОЖ ПОКВАПСЯ!

Вірші про кішку. Зінаїда Грієва