Вірші Грицька Бойка про бережливе ставлення до природи

Не залишу у біді. Грицько Бойко

Каченята молоді
Враз побігли по воді.
Крильцями залопотіли
І у вирій полетіли.
Тільки качка сидить,
В неї ніжка болить
І  крилечко перебите —
їй не можна злетіти.

Плаче,  плаче  качка-мати:

-Де ж я буду зимувати?
Каченята молоді,
Не лишайте у біді…
Я  кажу: — Не плач, не треба,
Я на поміч йду до тебе.
Заберу тебе до хати,
Там ти будеш зимувати.

Рани я твої загою,
А весною, а весною
Каченята прилетять.
Ми їх будемо стрічать.
З ними ти в очеретах
Заведеш своє: ках-ках!

Схожі. Грицько Бойко

Зайшов ослик до садка
І зірвав листок з дубка.

А Іванко із городу:
— Нащо нищиш ти природу?

І мерщій побіг в садок-.
Вирвав з коренем дубок.

Замахнувся на ослиська:
— Не підходь до саду й близько!

А осел з-за огорожі:
— Ми з тобою, хлопче, схожі!

Чому. Грицько Бойко

Чому це вся гусінь
Тепер на виду?
Чому це так весело
Їй у саду?

Гусінь радіє:
— Спасибі, Ігнатку,
Що на пташок
змайстрував ти
Рогатку!