Настав час прощатися
Ранок наступного дня був напрочуд гарний. Діти вийшли на лужок. Кожному дядечко Медяник приготував спеціальну торбинку. Ще вночі він напік пахучого смачного хліба, звідкілясь приніс гіркої цибулі та часнику, — мабуть, опустився в ущелину і на тому боці річки насмикав, поклав у торбинки по дрібці солі, ще й по кілька свіжих Марципанів, що знов смачно рум’янилися на городі.
— Друзі мої! — сказав Петрик. — У нас різні імена, і не всім нам разом подорожувати додому. Бо жили ми раніш в різних країнах. Але тепер вже ніякі Марципани та Трюфелі не зможуть роз’єднати нас. Присягаюсь бути вірним вам завжди!
— Бути вірними друзями завжди! — проказали урочисто всі.
Діти поцілували дядечка Медяника, міцно потисли один одному руки.
А Марійка сказала:
— Друзі, обов’язково розкажіть усім дітям про країну Марципанію. Хай вони приходять до нас на канікули.
— Обов’язково! — сказала Каролінка.
— Зачекайте, зачекайте нас! — це кричали здалеку Марко з Трохимом. Вони щосили бігли до дітей.
— Дуже, дуже вас просимо, — сказав колишній король, — простіть нас… Ми вирішили жити так, щоб ніхто нас ледарями не називав.
— Я мрію стати кухарем і дитячим фокусником, як дядечко Медяник! — сказав довготелесий Трохим.
— А я вчитимусь у дядечка Медяника на городника й садівника! — сказав низенький Марко.
— Гаразд, — згодився Медяник, — повіримо вам на цей раз!
І діти розійшлися на всі боки неозорого світу.
А дядечко Медяник, Марійка, цукеркові солдатики і Марко з Трохимом ще довго дивилися їм услід і махали руками, а Мишенятко з безрозмірним животиком малою своєю ланкою.
Що буде потім
Країна Марципанія існує донині. І коли ти, друже, завітаєш туди на канікули, колишній король Марципан, якого зараз всі поважають і звуть лише дядьком Марком, почастує тебе смачними марципанчиками, вирощеними під доглядом дядечка Медяника на тамтешньому городі.
Колишній Перший і Єдиний міністр Трюфель, нині дядько Трохим, пригостить тебе шоколадними цукерками, які він готує за своїм власним рецептом і називає трюфелями.
А добрий дядечко Медяник обов’язково відріже тобі великий кусень торта, що росте сам просто на городі.
Ввечері гостинні господарі запросять тебе до театру. Його збудували льодяники. Вони навчилися гарно танцювати й ушкварять такого гопака, що ти не втримаєшся, скочиш на сцену — танцюватимеш разом з ними!