Вірші про весну. Наталя Забіла

Барвінок. Наталя Забіла

Недавно ще гула метелиця,
іще лежить в низинах сніг,
а вже барвінку листя стелиться
зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою
всю зиму зелень берегло
і перше стрінуло з відлигою
весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою
весна з’являється на світ.
І квітне радістю яскравою
барвінковий зірчастий цвіт.

Весна. Наталя Забіла

Ось іде весна ланами,
перелогами, лісами.
Де не ступить —
з-під землі
лізуть паростки малі.
Як опустить вниз правицю —
зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
всюди листя молоде.
На берізку гляне зблизька —
у сережках вся берізка,
до верби підійде — ба!
— в білих котиках верба.
А як здійме руку вгору
до блакитного простору —
з кожним помахом руки
линуть з вирію пташки.
Розквітають в луках квіти,
зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!

Навесні. Наталя Забіла

Навесні маленькі дітоньки —
Ніжні паростки рослин —
Просять їстоньки і питоньки,
Щоб пробитись з насінин.

Щоб разком, сім’єю дружною
З-під землі прокласти хід,
І набратись сили дужої,
І з’явитися на світ.
Ось велика, добра матінка —
Годувальниця-земля —
Вже виводить з пітьми, з затінку
Кожне зернятко-маля,

Напуває діток соками
І годує досхочу,
Щоб зросли вони високими
З ласки сонця і дощу.
І стають рослинки смілими,
Все міцніють і ростуть.
І в полях весняні килими
Зеленіють і цвітуть.

Навесні. Наталя Забіла