Краплина роси. Василь Сухомлинський

Дуже цікаві оповідання Василя Сухомлинського про кругообіг води у природі.


Краплина роси - оповідання Василя Сухомлинського

Краплина роси. Василь Сухомлинський

Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплина роси.

— Як я тут опинилась? — думає Краплина. — Увечері я була високо в небі.

І захотілось їй знову в небо.

Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка. 

А там тисячі інших краплинок. Зібрались усі в чорну хмару і затулили Сонечко.

— Чого це ви заховали мене від людей? — розгнівалось Сонечко.

І послало на хмару вогненну стрілу.

Вдарила вогненна стріла, загримів грім. Злякалася чорна хмара й розсипалась. Пішов дощ. Упала Краплина на землю.

— Дякую тобі, Краплино,— промовила Земля. — Я так скучила за тобою.

 

Краплинки роси. Василь Сухомлинський

Цвіте рожевий мак. Уночі впала роса. Прокинулася вранці квітка, побачила на своїх пелюстках краплини роси. Питається краплинок:

– Хто ви такі?

Вони й відповідають:

— Ми народжуємось із теплого нічного вітру. Ми — росяні краплинки.

Здивувалася квітка. Думає:. «Що ж робитимуть росинки?» А вони сидять на пелюстках. Зійшло сонце, і в кожній краплині загорілося по маленькому сонечкові. 

Сонце піднімалося над землею. Росинки ставали все менші. Ось вони одна за одною і зникли.

— Куди ж ви йдете від мене? — запитала квітка.

— До сонця, до сонця! — відповіли краплинки роси.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: