Для мами її діти завжди найкращі, найкрасивіші та наймиліші, незалежно від того, що кажуть інші. Вона створює для дітей безпечний світ, де вони відчувають себе захищеними та любленими.
Казка Василя Сухомлинського “Як їжачиха приголубила своїх дітей” показує, що краса — це поняття суб’єктивне. Те, що для одного здається недоліком (колючки їжака), для іншого є особливістю або навіть перевагою. Автор підкреслює: важливо не те, яким тебе бачать сторонні, а те, як до тебе ставляться найближчі люди.
Казка Василя Сухомлинського “Як їжачиха приголубила своїх дітей”
У Їжачихи було двоє їжаченят – кругленькі, мов клубочки, з маленькими голочками.
Одного разу покотилися клубочки – їжаченята поживи шукати. Котяться садом, котяться городом. Побачили Зайчика. Їсть Зайчик солодку морквинку.
Їжачкам теж захотілось морквинки покуштувати.
Тільки висунули маленькі голівки, а Зайчик як закричить:
– Геть звідси! Ви гидкі, колючі!
Прикотилися їжаченята до матусі, плачуть.
-Чому ви плачете, діточки мої любі? – запитує мати.
-Зайчик каже, що ми гидкі, колючі.
А Їжачиха пригорнула маленьких діток, приголубила їх:
-Та хіба ж ви колючі, діточки мої рідненькі, – промовила вона. – Волоссячко у вас м’якесеньке, як льон. Ви ж пухнасті, кругленькі, мов м’ячики.