Вірші про бабусю і дідуся

Збірник віршів про бабусю, бабусину ласку, бабусині руки. А також вірші про доброго, мудрого дідуся. А також вірші про стосунки бабусі і дідуся з онуками.

Бабусині руки. О. Василенко

Миють мене і годують,
Пестять мене і милують.
Ними все вміє бабуся робити:
Шити, в’язати й варити.
Люблю їх до щік притулити
(Дай, Боже, їм довго жити!)
Золоті бабусині руки.

Бабусині руки. Л. Квитко

Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно,
І ми — скажу вам — з нею
В усьому заодно.

Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті.

Вони що хоч уміють,
Скрізь роблять чудеса.
То місять щось, то шиють.
Подивишся — краса.

Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплють мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.

І в хаті і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.

А там — нічник засвітять,
Щоб спав міцніш онук.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!

Бабусі. Анатолій Костецький

Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.

Вірші про бабусю

Бабуся і внук. Грицько Бойко

Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.

Розповіла вже всі казки,
І віршики, і приказки.

Стомилася, та все ж співає,—
А внук ніяк не засинає.

Аж враз в кімнаті тихо стало
Мабуть, уже заколисала…

Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.

Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі.

Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!

Догадлива Соня. Євген Бандуренко

Почепивши окуляри,
Почитать дідусь приліг,
Та одначе незабаром
Сон старого підстеріг.

Поруч бавилася Соня,
І матуся їй кива:
— Ти б зняла із нього, доню,
Окуляри, щоб спросоння
Не розбив він їх, бува.—

Розвело дівча руками,
В оченятах блиснув сміх:
— Знять? А як же сни він, мамо,
Буде бачити без них?!

Вірші про окуляри

Знову почну. Грицько Бойко

Ніяк не вгамує
Бабуся хлопчину:
Малий репетує
Вже цілу годину.

Та раптом стихає
Той крик голосний…
Бабуся зітхає:
— Засне, мій малий!

А з ліжка хлопчина:
— Ні, ні —не засну!
Я трошки спочину
І знову почну!

Вірші Грицька Бойка для дітей і про дітей

Малюнок дідусеві. Грицько Бойко

В зошиті малюю
гарним олівцем:
на горі стою я
поряд з баранцем.
Рідного дідуся
дуже я люблю,
я йому малюнок малюнок
у листі пошлю:

-Дорогий дідусю!
Вам картинка ця!
Вам привіт від мене
і від баранця!

Мій дідусь. Марійка Підгірянка

Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький.
По садочку ходить
І мене, малого,
Онучечка свого,
За рученьку водить.
По садочку ходить,
Яблучка знаходить,
Ще й дає горіхи.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
З ним — багато втіхи!

Моїй бабусі. Л. Цілик

Бабуся сива, мов квітуча вишня,
Моя бабуся — вишенька в саду.
Мене ти знову зустрічати вийшла
І по стежині я до тебе йду.

Іду, щоб прихилитися всім серцем
До рук твоїх — ласкавих і м’яких,
Поглянути у очі — два озерця,
І прочитати радість щиру в них.

Пробач, що я буваю неслухняна —
Трапляється всіляке у житті.
Я знаю, що, бабусенько кохана,
У тебе серце й руки золоті!

Наш дідусь. Грицько Бойко

Ніби сніжна, біла вся
Борода у дідуся.
Він частенько вечорами
Почина розмову з нами:
— Підросли уже внучата —
Дідусеві шахтарчата!
І приємно нам буває,
Що він так нас називає…
Наш дідунь трудивсь як слід –
Шахтарем був сорок літ.
Шахтарчата ми по праву —
Дідуся продовжим справу.

Хати вдягнули білі капелюхи… Олег Герман

Хати вдягнули білі капелюхи,
Мов на весілля.Зранку всі, як штик.
В нічних завіях Бровко клаповухий
Поскиглив трохи й стих, напевно, звик.
Шеберхав вітер гілками до шиби,
Густі дими снували з коминів.
Ані сліда від нашої садиби.
“Відкиньте сніг!” – дідуньо бубонів.
І хоч би хто!Зарилися в перини
І я, і брат та тиснем в жмені сміх.
Дід встав. Покряхкав. Стріпав кожушину.
“Ну-ну, вурвитлі!” – й рушив за поріг.