Вірші про тата. Сергій Рачинець

В хаті тато… Сергій Рачинець

В хаті тато — значить, свято.
Як з роботи він прийде,
То розкаже, що багато
В нього справ за цілий день.

А я слухаю, буває,
Аж до пізньої пори:
Як у полі хліб зростає,
Орють землю трактори.

Як будують дім високий,
Як працює «Інтернет»,
І чому такий солодкий
Носить бджілка з квітки мед.

Ще прошу я — розказати,
Хто і як цей світ спасе…
О, як хочу, наче тату,
Труд любити — над усе!

Оберігаймо тата. Сергій Рачинець

Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.

Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.

Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати -Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.

Татова любов. Сергій Рачинець

Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.

Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.

Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати -Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.

Татова усмішка. Сергій Рачинець

Так, як сонце в небі серед літа,
Так, як у високім леті птах,
Радує мене завжди привітна
Татова усмішка на устах.

Я беру її собі на спомин
І кладу до серця, десь на дні.
Татова усмішка — сонця промінь,
Зігріває душу він мені.

Буду підростати рік за роком,
Допоможуть школа й вчителі.
Татову усмішку карооку
Понесу крізь люди на землі.

Хто научить?.. Сергій Рачинець

Хто научить жити свято,
Батьківщину берегти?
Ну, звичайно, — любий тато, —
Скаже кожний, я і ти.

Хто мене щодня голубить,
Зігріває, як вогонь?
Ну, звичайно, тато знову, —
З ним не матимеш журби.

Хто навчить любити працю,
Боже славити ім’я,
Зустрічати сонце вранці
Ніжним співом солов’я?

Тато! Тато! Звісно, тато! —
Ляже думка на чоло.
Чи було б сьогодні свято,
Якби тата не було?