Тихе полювання. Володимир Пархоменко. Оповідання

Оповідання про гриби, про осінню прогулянку по лісу і повну корзину осінніх дарунків.

Тихе полювання. Володимир Пархоменко

Сьогодні вас чекає особливе полювання. Виходьте в ліс не з рушницею, а з простеньким кошиком та невеличким ножем. Дичина від вас нікуди не втече.

Ось і знайомий ліс. Рівними рядками виструнчились зелені сосни. Поміж ними — берізки, кремезні дубки з побурілим листям.

Повільно заглиблюєтесь у сосняк. Навколо тихо-тихо. Тільки іноді з глибини лісу чути легкий стукіт дятла та мелодійний свист зграйки синиць.

Ось неначе хтось трохи підняв опалу хвою. Обережно розгортаєте її руками. Ні, немає нічого.

Рушаєте далі. Знову піднята хвоя. Знімаєте голчасте покривало, відкриваєте красиву оранжеву шапку рижика. Підрізаєте ніжку. З надрізу виступає жовтогарячий сік. Обережно кладете в кошик перший трофей.
Присівши, помічаєте ще чотири молодих рижики. Для початку непогано. В кошику уже з’явились сироїжки, маслюки з червоно-бурими, глянсуватими від слизу шапками.

Кінчився молодий сосняк. Переходите в старий ліс. Біля напівзогнилого пня туляться жовті опеньки. Одні з них ще зовсім маленькі, з кулястою верхівкою. Інші вже розправили свої шапки, вкриті дрібненькою лускою. На довгій ніжці піднімаються вони над своїми молодшими родичами.

Шукайте їх ще під іншими пнями. Ой! Трохи не роздавили. Бачите, сидить на товстій м’ясистій ніжці з майже чорною шапкою справжній білий гриб. Та він тут не один! Ось іще двійко…

…Наближається вечір. Кошик обважнів, ви не помічаєте втоми і легкою ходою, задоволені, повертаєтесь додому.

Скільки насолоди дає тихе полювання в осінньому лісі!