Білка цілу ніч не спала,
З павуками пряжу пряла.
Та й напряла два клубочки,
Обмотала два дубочки.
Білі ниті знамениті
Заіскрилися в блакиті! —
Хай посохнуть із годинку
Я сплету із них торбинку
Та й складу туди горішки!
Вже підсохли? Ні, ще трішки…—
Де не взявсь гуляка-вітер,
Розгойдав тоненькі віти,
обірвав сріблисті ниті,
Попливли вони в блакиті…
Білка гірко заридала:
— Я ж всю нічку пряла, пряла!..
Білко, ти не плач, не треба:
Вже зима не за горами —
Ниті витчуться для тебе
Сніговими килимами!..
