Вітер полем пробігає,
колихає колоски.
На прогулянку до гаю
йдуть веселі малюки.
Пісня ллється,
стежка в’ється
із низинки на горбок.
А назустріч гай сміється:
– Прошу, прошу в холодок!
Тут у мене
липи, клени,
різні інші дерева,
а на галявах зелена
рясно вквітчана трава!
Розгулялись радо діти
між дубів та ялинок.
– Хто збере найкращі квіти –
перший матиме вінок!
Посідали Галя й Валя
під дубочком в холодку
та із квітів позвивали
всім дівчаткам по вінку.
А тим часом Лесь та Вітя
в гущині чагарника,
як мисливці знамениті,
упіймали їжака.
– Їжачок, їжачок,
нащо ти згорнувся?
До твоїх голочок
хто ж би доторкнувся?!
Розгорнись, їжачок,
прогуляйся трішки,
покажи, їжачок,
де у тебе ніжки.
Ми на тебе разок
всі по черзі глянем,
а тебе, їжачок,
кривдити не станем!
Тут їжак немов проснувся,
чи повірив дітворі, –
ворухнувся, розгорнувся
і побіг у чагарі!
– Прощавай! Біжи додому!
Всім привіт передавай!
Та надалі вже нікому
більш до рук не потрапляй!
Вітер полем пробігає,
колихає колоски.
Дружно й весело із гаю
йдуть додому малюки.