Буйні предки. Павло Глазовий
Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало. —
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.
* * *
Джерело: Павло Глазовий. “Сміхологія” — Київ, “Дніпро”, 1989.
Івасева поправка. Євген Бандуренко
Івась із вулиці прибіг,
Не упізнать хлопчини:
В багнюці з голови до ніг,
В подертій сорочині.
Розбитий ніс увесь набряк,
Щока розпухла ліва,
Під оком вискочив синяк,
Немов доспіла слива.
Матуся в крик: — Ой синку мій!
Що сталося з тобою?
— Та це Миколка і Корній,—
Махнув хлопчак рукою.
— Та що ж ти думаєш собі?
Чого до них подався?
Хіба ж не казано тобі,
Щоб з ними ти не грався?
Але у відповідь Івась
Повів очима злими:
— Та де ж я, мамо, з ними гравсь,
Коли я бився з ними?..