Вірші про осінь. Максим Рильський

Вірші Максима Рильського про осінь: “Коли копають картоплю”, “Осінь-маляр із палітрою пишною”, “Серпень з вереснем стискають один одному правиці”, “Восени прилітають невідомі птиці.” Вірші для школярів українською мовою.

Вірші Максима Рильського про осінь

День осінній… вітер віє… Рильський Максим

День осінній… вітер віє,
І красуня Сонце змерзло
Одягає теплі шати —
Хмари сиві і блакитні.

Одягає теплі шати,
Їх освітлює красою,
Обливає їх промінням,
Що з лиця красуні ллється.

Потім шати всі скидає,
І лягає тихо спати,
І пірнає потихеньку
У пуховисту постелю.

Укривається блакиттю
І тихенько засинає…
Хмари-шати розпливлися,
Розпливлись по всьому небі.

Коли копають картоплю… Максим Рильський

Максим Рильський. Вірші про осінь для дітей і дорослих

Коли копають картоплю,— стелеться дим над землею,
Листя летить воскувате, ніби метеликів рій,
Пахне грибами і медом, вогкістю пахне тією,
Що, опріч назви осінь, немає імені їй.
Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний
Рідною мовою кличе у невідомі краї;
Смутком тоді щасливим повниться серце людини,
Вітер, як старості повів, навкруг обвіває її.
Коли копають картоплю, тихо співають дівчата,
Озимина витикає свіжо-зелені голки,
В гості запрошує всіх біла над річкою хата,
Діти несуть у школу завиті в хустини книжки.
Коли копають картоплю, стигне вода в криниці,
Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля.
Хлопцям пора і дівчатам сваритися і мириться,
Час музикам ладнати скрипки на весілля.

Восени прилітають невідомі птиці… Максим Рильський

Восени прилітають невідомі птиці,
З дивним криком падають на ріку,
І стрілець сам не знає: може, то тільки сниться,
Що весною він бачив саме таку.

Восени кожен день — якась відміна:
То зів’яла стеблина, то зелений пожовк…
Восени розумнішою стає людина
І ще м’якшим — трави прим’ятої шовк.

Восени залягає риба в ковбанях,
Щоб немудрі якісь бачити сни…
Осінь, звісно, пора розмов останніх,—
Але й сходить пшениця теж восени!

Осінь-маляр із палітрою пишною… Рильський Максим

Осінь-маляр із палітрою пишною
тихо в небі кружляє,
осипає красою розкішною.

Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті.

Ліс обливає кольорами дивними,
Ніжно сміється до вітру,
Грає цілунками з ним переливними.

Фарби рожеві, злотисті, червоні,
Срібно-блакитне повітря…
Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

Серпень з вереснем стискають… Максим Рильський

Серпень з вереснем стискають
Один одному правиці,
Що одна правиця — сонце,
Друга — місяць-молодик.
Просвистіли ситі крижні
Над утомленим болотом;

У густому верболозі,
Де заліг густий туман,
Гомонять перед нічлігом,
Опустившись, ніби хмарка,
Невпокійливі шпаки.

А земля лежить медова, .
А над вічними льодами,
Над Північним океаном,
В гострій птичій далині, –
Прокладають путь сувору
Молоді аеронавти,
І домують: на крижині
Мореплавці молоді.

А земля лежить медова,
А в глухих степах азійських,
Де схиляється без вітру
Дзвінкостеблий саксаул,
Добувають воду світлу,
Росять жадібні просторії,
Живоносне зерно сiють
Наші сестри і брати.

Я стою, я стис рушницю,
Дожидаю перельоту,
Лугову вдихаю вогкість
Ненаситними грудьми,
А душа вже набрякає,
Як дубова брость весною,
І розів’ється небавом
У неспівані пісні.

Все тобі, медова земле,
Все тобі, моя країно,
Де смуглява ходить праця
По оновлених полях!
Все тобі несу з любов’ю,
Півдню й півночі складаю
Працю рук, зусилля мозку,
Блиск очей і серця кров!