Оповідання про тварин

Лось. Євген Гуцало (+аудіокнига)

“Лось” Євген Гуцало (аудіокнига – слухати) “Лось” Євген Гуцало (оповідання – читати) Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували […]

Лось. Євген Гуцало (+аудіокнига) Read More »

“Лось” Євген Гуцало (аудіокнига – слухати) “Лось” Євген Гуцало (оповідання – читати) Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували

Обіцянка. Пилип Бабанський (оповідання)

Обіцянка. Пилип Бабанський

Такий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє. У що б не грали діти – і Булька тут. Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка. – Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе,- запропонував Костик. – Давай! – охоче

Обіцянка. Пилип Бабанський (оповідання) Read More »

Такий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє. У що б не грали діти – і Булька тут. Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка. – Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе,- запропонував Костик. – Давай! – охоче

Ведмежата. Старостенко Юрій

У всіх пташок і звірят у місяці травні клопоту доволі, тільки малим ведмежатам самі жарти на думці. Той на дерево лізе, цей намислив корча перегризти, а інший забрався матері на голову ;і, знай, скубає за кошлаті вуха. От зараз мама талапне його лапою!.. Але мати-ведмедиця навіть не сердиться, вона тільки очі мружить…

Ведмежата. Старостенко Юрій Read More »

У всіх пташок і звірят у місяці травні клопоту доволі, тільки малим ведмежатам самі жарти на думці. Той на дерево лізе, цей намислив корча перегризти, а інший забрався матері на голову ;і, знай, скубає за кошлаті вуха. От зараз мама талапне його лапою!.. Але мати-ведмедиця навіть не сердиться, вона тільки очі мружить…

Ласочка. Григір Тютюнник

Ласочка. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Ласочка”) Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками, В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні, вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро… хря-хря… Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з

Ласочка. Григір Тютюнник Read More »

(Оповідання зі збірки “Ласочка”) Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками, В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні, вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро… хря-хря… Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з

Біла мара. Григір Тютюнник

Біла мара. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Ласочка”) Не було ще такого літнього ранку — хіба вже каміння з неба,— щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню

Біла мара. Григір Тютюнник Read More »

(Оповідання зі збірки “Ласочка”) Не було ще такого літнього ранку — хіба вже каміння з неба,— щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню

Як спіймали розбишаку. Григір Тютюнник

Як спіймали розбишаку. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) Якось уранці повернувся Данило од річки без риби й сказав Кузьці: — Завтра, Кузьмо, вставай раненько, підемо ловити великого розбишаку-соменка. Бач: вудки мені осьдечки порвав, як павутину.— І показав Кузьці порвані вудки. А було так. Піймався Данилові лящик невеличкий. Став тягти до берега, вже й рибину побачив — срібно так

Як спіймали розбишаку. Григір Тютюнник Read More »

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) Якось уранці повернувся Данило од річки без риби й сказав Кузьці: — Завтра, Кузьмо, вставай раненько, підемо ловити великого розбишаку-соменка. Бач: вудки мені осьдечки порвав, як павутину.— І показав Кузьці порвані вудки. А було так. Піймався Данилові лящик невеличкий. Став тягти до берега, вже й рибину побачив — срібно так

Нічний Злодій. Григір Тютюнник

Нічний злодій. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) “Того разу ніч була темна та похмура. Накрапав дощ, і хмари повзли над лісом при самих вершечках дерев. Не видно було ні місяця, ані зір. Одно-крил спав, притулившись бочком до Кузьки, а Кузька, хоч лежав з заплющеними очима, ніяк не міг заснути. Тільки придрімне, чує: лоп-лоп! — і прокидається. А

Нічний Злодій. Григір Тютюнник Read More »

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) “Того разу ніч була темна та похмура. Накрапав дощ, і хмари повзли над лісом при самих вершечках дерев. Не видно було ні місяця, ані зір. Одно-крил спав, притулившись бочком до Кузьки, а Кузька, хоч лежав з заплющеними очима, ніяк не міг заснути. Тільки придрімне, чує: лоп-лоп! — і прокидається. А

Як фотографувати цуценятко. Чапек Карел

Як фотографувати цуцентко. Чапек Карел

Скажу відверто — важко. Це вимагає великої терпеливості як від цуценятка, так і від фотографа. Скажімо, сонце гарно світить на зворушливу сцену — цуценя біля миски з молоком. Кидаєшся вмить по фотоапарат, щоб увіковічнити цей видатний акт з песикового життя. А коли повертаєшся з апаратом — миска вже порожня. — Налийте мерщій Дарочці ще одну

Як фотографувати цуценятко. Чапек Карел Read More »

Скажу відверто — важко. Це вимагає великої терпеливості як від цуценятка, так і від фотографа. Скажімо, сонце гарно світить на зворушливу сцену — цуценя біля миски з молоком. Кидаєшся вмить по фотоапарат, щоб увіковічнити цей видатний акт з песикового життя. А коли повертаєшся з апаратом — миска вже порожня. — Налийте мерщій Дарочці ще одну

Дарочка, або історія життя цуценяти. Чапек Карел

Дарочка, або історія життя цуценяти

Твори видатного чеського письменника про пригоди грайливого цуценяти зі збірки “Казки для Дарочки”. Переклад з чеської Петра Козланюка. 1986 рік, видавництво «Веселка». Дарочка – маленьке веселе цуценя. Розділ І Коли воно народилося, то це було отаке собі біле ніщо, яке вміщалося на долоні: а що мало воно пару чорних вушок, а позаду хвостик, то ми

Дарочка, або історія життя цуценяти. Чапек Карел Read More »

Твори видатного чеського письменника про пригоди грайливого цуценяти зі збірки “Казки для Дарочки”. Переклад з чеської Петра Козланюка. 1986 рік, видавництво «Веселка». Дарочка – маленьке веселе цуценя. Розділ І Коли воно народилося, то це було отаке собі біле ніщо, яке вміщалося на долоні: а що мало воно пару чорних вушок, а позаду хвостик, то ми

Делька. Пилип Бабанський. Оповідання для дітей

Делька. Пилип Бабанський

Третій день штормить море. Ще недавно таке ніжне й блакитне, що маленька Оленька казала: «Мені хочеться погладити його», воно було тепер темне й похмуре, з білими баранцями на гребенях розгойданих хвиль. Хвиля за хвилею з шаленою люттю налітали на берег і, шкваркнувши об величезні, в безладді розкидані ніздрюваті камені, зі злісним шипінням відкочувались назад, щоб

Делька. Пилип Бабанський. Оповідання для дітей Read More »

Третій день штормить море. Ще недавно таке ніжне й блакитне, що маленька Оленька казала: «Мені хочеться погладити його», воно було тепер темне й похмуре, з білими баранцями на гребенях розгойданих хвиль. Хвиля за хвилею з шаленою люттю налітали на берег і, шкваркнувши об величезні, в безладді розкидані ніздрюваті камені, зі злісним шипінням відкочувались назад, щоб

Сірко і шпак. Микола Магера (оповідання)

Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів. Його всі люблять. І він намагається віддячити за це і дорослим, і малюкам. Кожного, хто відчинить хвіртку і ступить на подвір’я, собака зустрічає по-різному:

Сірко і шпак. Микола Магера (оповідання) Read More »

Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів. Його всі люблять. І він намагається віддячити за це і дорослим, і малюкам. Кожного, хто відчинить хвіртку і ступить на подвір’я, собака зустрічає по-різному:

Повітряна доріжка. Н. В. Сладков

Повітряна доріжка. Н. В. Сладков

Річка замерзла вночі. А ніби нічого і не змінилося: як була тихою і чорної, так і залишилася тихою і чорної. Навіть качки помилилися: з кряканням розбіглися під гірку, з ходу кинулися та так і покотилися по льоду на животах! Я йшов по березі і дивився на чорний лід. І в одному місці помітив незрозумілу білу

Повітряна доріжка. Н. В. Сладков Read More »

Річка замерзла вночі. А ніби нічого і не змінилося: як була тихою і чорної, так і залишилася тихою і чорної. Навіть качки помилилися: з кряканням розбіглися під гірку, з ходу кинулися та так і покотилися по льоду на животах! Я йшов по березі і дивився на чорний лід. І в одному місці помітив незрозумілу білу

Хіба від нічого так тікають? Олександр Копиленко

Погляньте, який кольористий стоїть лiс! Влiтку вiн був зелений, а зараз осiнь, i листя пожовкле. Нiби хтось пофарбував лiс у таку свiтло-жовту фарбу. А пiдiйдiть ближче: одне дерево жовтувате, iнше темнiше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям! Пiшли хлоп’ятка в лiс гуляти. Весело бiгати по м’якому й жовтому листю. Шелестить пiд ногами.Бiжить

Хіба від нічого так тікають? Олександр Копиленко Read More »

Погляньте, який кольористий стоїть лiс! Влiтку вiн був зелений, а зараз осiнь, i листя пожовкле. Нiби хтось пофарбував лiс у таку свiтло-жовту фарбу. А пiдiйдiть ближче: одне дерево жовтувате, iнше темнiше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям! Пiшли хлоп’ятка в лiс гуляти. Весело бiгати по м’якому й жовтому листю. Шелестить пiд ногами.Бiжить

Знахідка. Микола Магера

У неділю сонячний день покликав Сашка і його тата в садок до роботи. Вони згортали перепріле за зиму торішнє листя кожен своїми граблями. Ще взимку батько виготовив для сина залізні граблі, лопату і сапу. Звичайно, кожна ця річ відрізнялася від справжньої лише трохи меншими розмірами. Сашкові граблі наче під нечутну музику танцювали між кущами смородини

Знахідка. Микола Магера Read More »

У неділю сонячний день покликав Сашка і його тата в садок до роботи. Вони згортали перепріле за зиму торішнє листя кожен своїми граблями. Ще взимку батько виготовив для сина залізні граблі, лопату і сапу. Звичайно, кожна ця річ відрізнялася від справжньої лише трохи меншими розмірами. Сашкові граблі наче під нечутну музику танцювали між кущами смородини

Загибель шуліки. Володимир Пархоменко

Рано-вранці ми вийшли на полювання. Мій новий знайомий, колгоспний механік, добре знав ці місця і зразу повів мене у зарості чагарника на лісових куликів — вальдшнепів. Полювання почалось вдало. Ми підстрелили двох куликів. Ідемо й радіємо: і багато ж дичини принесемо сьогодні додому! Але радість наша була передчасна. Скільки ми потім не ходили, не підняли

Загибель шуліки. Володимир Пархоменко Read More »

Рано-вранці ми вийшли на полювання. Мій новий знайомий, колгоспний механік, добре знав ці місця і зразу повів мене у зарості чагарника на лісових куликів — вальдшнепів. Полювання почалось вдало. Ми підстрелили двох куликів. Ідемо й радіємо: і багато ж дичини принесемо сьогодні додому! Але радість наша була передчасна. Скільки ми потім не ходили, не підняли

Їжаки готують постіль. Володимир Пархоменко

Увечері поверталися ми з полювання. Їхали лісом. Світло фар виривало з темряви чорні стовбури дубів, білі стрункі берізки. Під машину лягав жовто-коричневий килим сталого листя. Підстрибуючи на нерівній лісовій дорозі, машина йшла поволі. Раптом ми зупинилися. Перед машиною лежала темна кулька, обліплена опалим листям. Це їжачок злякався світла, шуму мотора і завмер на дорозі. Трохи

Їжаки готують постіль. Володимир Пархоменко Read More »

Увечері поверталися ми з полювання. Їхали лісом. Світло фар виривало з темряви чорні стовбури дубів, білі стрункі берізки. Під машину лягав жовто-коричневий килим сталого листя. Підстрибуючи на нерівній лісовій дорозі, машина йшла поволі. Раптом ми зупинилися. Перед машиною лежала темна кулька, обліплена опалим листям. Це їжачок злякався світла, шуму мотора і завмер на дорозі. Трохи

Прокрутити вгору