Оповідання про дітей

Скажи людині: “Доброго дня!”. Василь Сухомлинський

Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині. Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся. — Тату, куди бабуся йде? — питає син. — Зустрічати або проводжати, — каже батько й усміхається. — Ось як ми зустрінемося з бабусею, …

Скажи людині: “Доброго дня!”. Василь Сухомлинський Докладніше »

Народився братик. Василь Сухомлинський

В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. Прокинулася вночі Оленка, бачить — схилилась мама над колискою та й співає колискові. Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити. — Мамо, — каже Оленка вранці, — ой, як …

Народився братик. Василь Сухомлинський Докладніше »

Склянка води. Василь Сухомлинський

Юрків дідусь занедужав. Дідусеві вісімдесят п’ять років.  Він знає чимало цікавих казок та дивних бувальщин, які любить слухати Юрко.  А зараз дідусь лежить і важко дихає. Мама наказала:  – Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай за ним. Попросить води – подай свіжої, попросить відчинити вікно – відчини.  Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За …

Склянка води. Василь Сухомлинський Докладніше »

Війві. Слабошпицький Михайло

Коли вона назвала своє ім’я, ми страшенно здивувалися. “Війві” — ніхто з нас ніколи такого не чув. Того дня Марина Сергіївна зайшла до класу з цим білявим дівчиськом і сказала: — Діти, у нас поповнення — матимете нову товаришку, вона вчитиметься разом з вами… Марина Сергіївна, мабуть, хотіла ще щось додати, але дівчисько глянуло на …

Війві. Слабошпицький Михайло Докладніше »

Коли засинають зорі. Василь Сухомлинський

Удосвіта вийшов Петрусь із татом надвір. Тато їхав у поле на роботу й пообіцяв узяти його з собою. Небо вже посвітлішало, на сході зайнялася рожева смуга. Петрусь задивився на зорі. Вони мерехтіли на проясненому небі. Петрусеві здавалося, що хтось гасить їх одну за од-ною. Ось на небі лишилась одна-однісінька зірка. Петрусь і просить: — Татку, …

Коли засинають зорі. Василь Сухомлинський Докладніше »

Кінь і вершник. Василь Сухомлинський

У маленькому будинку жив Скульптор. Він вирізував з дерева людей, тварин, казкових птахів і навіть квіти з тонкими прозорими пелюстками. Поряд зі Скульптором жив Хлопчик. Мама цього Хлопчика випалювала з дерева вугілля, продавала його на базарі, тим і жили. Хлопчик часто приходив до майстерні Скульптора, сідав на ослін й дивився, як з дерева народжуються життя …

Кінь і вершник. Василь Сухомлинський Докладніше »

Як ми до Генки ходили. Ярослав Стельмах

Пішли ми якось у гості. До Генки. Він нам двері вичиняє з відром у руці. І в коридорі підлога мокра. – Ой, – ми кажемо, – в тебе так чисто! А де ваш килимок, щоб ноги витирати? А він: – Знаєте, хлопці, я оце щойно в квартирі прибрав, бачите, навіть підлогу помив. У мене зараз …

Як ми до Генки ходили. Ярослав Стельмах Докладніше »

Про козу. Оповідання Ярослава Стельмаха

У бабусі на селі, обіч дороги, що вела до річки, на просторій, порослій бур’яном місцині завжди паслася велика брудно-біла коза. Цілими днями вона завзято скубла траву, і якби той лужок був меншим, то давно б уже виїла на ньому всю зелень. Та, на щастя (певна річ, козине щастя), він був досить великий, і їжі їй …

Про козу. Оповідання Ярослава Стельмаха Докладніше »

Кінь утік. Василь Сухомлинський

Це було в четвертому класі. Всі схилились над зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв’язування, і діти уважно працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв’язувати задачу, як раптом на парту впала записка. «Це знову, мабуть, від Петрика, — подумав Віталик. — Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму свої …

Кінь утік. Василь Сухомлинський Докладніше »

Скляний чоловічок. Василь Сухомлинський

У одного хлопчика був маленький приятель — Скляний чоловічок. Був зовсім прозорий і вмів угадувати, що думає і переживає його приятель хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й думає йти гуляти — Скляний чоловічок уже й не зовсім прозорий, а ледь-ледь помутнів і каже хлопчикові: — Не треба так думати, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй. …

Скляний чоловічок. Василь Сухомлинський Докладніше »

Як Федько відчув у собі людину. Василь Сухомлинський

Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати. — Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому. Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає. Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати …

Як Федько відчув у собі людину. Василь Сухомлинський Докладніше »

Як хлопці мед поїли. Василь Сухомлинський

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи хлопці: давно не були в дідуся. У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають. Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала. Подякував дідусь і каже: —    Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками. Побігли хлопці у садок, наїлися яблук. Дідусьпоставив …

Як хлопці мед поїли. Василь Сухомлинський Докладніше »

Який слід повинна лишити людина на землі. Василь Сухомлинський

Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів. —    Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер. Хлопчик …

Який слід повинна лишити людина на землі. Василь Сухомлинський Докладніше »

Лялька. Дяченко Софія (оповідання для дітей)

Дуже повчальне оповідання для читання дітям. Оповідання українською мовою. Обговорювати тут є що: стосунки між дітьми, поведінку дівчаток, поведінку вчителя… Читайте, аналізуйте, робіть висновки.  Оповідання Дяченко Софії  – 15 років, Черкаська область (2018р). Лялька. Дяченко Софія Субота… Вероніка збирала речі для дитячого будинку. Її діти вже повиростали, то не викидати ж їх на смітник? Благодійністю …

Лялька. Дяченко Софія (оповідання для дітей) Докладніше »

Восьме Березня. Майя Фролова

Юлія Нилівна роздала нам красиві листівки. – Через тиждень Міжнародний жіночий день Восьме березня. Напишемо привітання вашим мамам і відішлемо поштою. Важкі слова – вітаю, свято, щастя, здоров’я – Юлія Нилівна написала на дошці. У всіх вийшло однаково, тільки адреси різні. Я написав «Цілую». Сергійко – «Міцно цілую». Тоді зверху маленькими літерами дописав: «Міцно», а …

Восьме Березня. Майя Фролова Докладніше »

Дзвінок до святого Миколая. Олена Цегельська

– Алло! Алло! Святий отче Миколаю, тут я, дуже нечемний Данко. Я кличу тебе зі свого маленького телефону, що мені татко подарував. Я прошу, прийди до мене і принеси мені малий літак. Такий зовсім малий, малюсенький – такий, щоб міг трошки, трошечки літати по кімнаті, якщо я його накручу. – Святий Миколаю, я був дуже нечемний: я скинув горщик …

Дзвінок до святого Миколая. Олена Цегельська Докладніше »

Дарунок Миколая. Юрій Станинець. Оповідання

– Петрику, чого ж ти такий сумненький? – питалась мати-вдова свого семирічного синка-школярика, гладячи йому голівоньку. – Та тому, мамочко, що в мене ні доброго плащика, блюзка латана, і черевики діряві, і з штанів коліна вилазять… Мати не відповіла на слова синка, хоч як хотів він почути, що йому скаже на те мама, але вона тільки тяжко віддихнула. … ні …

Дарунок Миколая. Юрій Станинець. Оповідання Докладніше »