Зміст сторінки
Івана Купала – мабуть, найнеординарніше українське свято, в якому вдало переплелися язичницькі і християнські традиції.
В день Купайла люди збираються біля річки, навколо вогнища, коли зійде на небі перша зірочка, і веселяться, щоб прогнати все зле, набратися сил перед жнивами, бо вважалось, що вода і вогонь очищають, оздоровлюють людину. Також цілющих властивостей набирають у цю ніч усі лікарські рослини, розцвітає таємнича квітка папороті.
Збірник віршів про свято Купала і до свята Івана купала.
Вірші про свято Івана Купала українською мовою.
Івана Купала. Ольга Науменко
(7 липня)
На Івана, на Купала
Спать родина не лягала:
Як зоря лише займалась,
У водоймищах купалась.
Після цього усі браття
Поспішали до багаття,
У лісах вони блукали,
Чудо-квіточку шукали.
А у самий розпал свята
Ворожити йшли дівчата.
Дружно кидали віночки
У річки та у струмочки.
Ой біжить мала дівчина
Ой біжить, біжить мала дівчина,
А за нею русалочка:
— Та послухай мене, красна панночко,
Загадаю тобі три загадочки.
Як угадаєш — до батька пущу,
Не угадаєш — до себе візьму:
Ой що росте без кореня,
А що біжить без повода,
А що цвіте, та без цвіту?
— Камінь росте без кореня,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте без цвіту.
Панночка загадок не відгадала —
Русалочка панночку залоскотала.
Ой на Івана, ой та на Купала
Ой на Івана, ой та на Купала,
Котилася зоря з неба, та у в воду впала.
А дівчина за водою пустила віночок,
Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок.
А дівчина-чарівниця на долю гадала,
Як узріла ясну зірку, так і заспівала.
Ходили дівчата
Біля річки ходили дівчата — карі оченята,
Личка, мов яблука, брови чорненькі —
Дівчата ой які гарненькі.
Вони в зеленім лузі квіточки збирали,
Квіточки збирали, на хвилю, на воду кидали.
А віночки із ружі червоної,
Ромашки, зілля зелененького,
Волошки синьоокої, червоного маку.
На Івана, на Купала
– На Івана, на Купала,
Що Іван діє?
– Гречку сіє.
– У нашої гречки гарні вершечки,
Було б тобі, Іванку, з нами гратися.
– На Івана, на Купала,
Що Іван діє?
– Пшеницю сіє.
– У нашої пшениці жовті косиці.
Було б тобі, Іванку, не купатися,
Було б тобі, Іванку, з нами гратися.
Купальський віночок
Пливи, пливи, мій віночку,
та Дністром-рікою,
знайде добру долю.
Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,
Нехай моя ясна зірка милому засяє.
Ой та на Івана, ой та на Купала
Там дівчина квіти збирала,
в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала.
Ой зійди, сонце, світи, та не грій,
Щоб мій віночок та не згорів,
Щоб мій віночок живий зостався
Та милому в руки щоб дістався.
Купайло
— Купайло, Купайло!
Де ти зимувало?
— Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі,
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку.
Купальська вода. П. Перебийніс
Накрапала на Купала
З неба янгольська роса.
Що упало — не пропало,
І вербичка підросла.
Ми вербичку біля річки,
Наче гостю, обняли.
І веселку-семистрічку
Їй у коси заплели.
Опускався з неба бусол,
Бігли дітоньки сюди.
Помолодшала бабуся
Від купальської води.
Свято Івана Купала. Г. Шевчук
На Івана, на Купала
В лузі Наточка гуляла.
Квіти Наточка зривала,
У віночок уплітала.
На голівку приміряла
І до річки поспішала.
Там дівчата танцювали,
По воді вінки пускали.
Ой зраділа наша Ната:
«Ну й Купало! Ну і свято!»
Веселилась, танцювала,
Свій віночок виглядала.
Ой проведу я русалочку до броду
Ой проведу я русалочку до броду,
А сама вернуся додому.
Ідіть, русалоньки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
То наше житечко в колосочку,
А наші дівчаточка у віночку.