Було це в ті часи, коли наша земля здригалась від тупоту татарських коней. Могутній хан нещадно грабував Україну.
У всіх походах його супроводжувала донька – жорстока, сильна і владна Тарна. Не один татарин взяв би Тарну за дружину, але вона не хотіла залишити своє розгульне військове життя, бо, ставши воїном, перестала бути жінкою.
Якось, коли військо зупинилось десь там, де з часом був заснований Тернопіль, Тарна самотньо сиділа біля вогнища під зоряним небом. Раптом до її вух донісся солодкий спів, який змусив її звестися на ноги і попрямувати до дивовижного співця. Це був молодий хлопець, полонений її батьком. Побачивши Тарну, він на якусь мить замовк, але її благальний погляд змусив його продовжити.
Коли пісня відлунала, а Тарна все ще сиділа на колінах перед юнаком зі сльозами на очах, він руками, закутими у кайдани, потягнувся до маленької ромашки, що росла поруч. Притуливши її до своїх грудей, промовив своє ім’я:
-Поль! – після чого простягнув її до серця дівчини.
-Тарна! – сказала вона і взяла квітку.
І раптом їй стало соромно за чоловічий одяг на ній, за сховане під кошлатою шапкою волосся, за закривавлені руки. Вона рвучко схопилась і втекла. Марно гукав їй услід Поль – його слова розчинилися в темряві. Але через деякий час вона повернулась – в довгій сорочці, з розпущеними косами і з ромашковим віночком на голові.
Розрізала кинджалом пута Поля, і так вони просиділи цілу ніч, повторюючи імена одне одного, адже більше жодних слів вони не могли зрозуміти…
Наближався ранок. Татари починали ворушитися в своїх наметах, а двоє закоханих, мов злочинці, втікали. Побачивши зраду, батько Тарни кинувся за ними. Наздогнати їх було дуже легко: вони були втомленими, ноги грузли в трясовинні, сукня Тарни чіплялась за чагарник.
Прицілився хан, спрямовуючи гостру стрілу в серце Поля, але Тарна кинулась і затулила груди коханого. Та жорстока стріла пронизала їх обох.
З уст зірвався зойк, а з ним кохане ім’я: “Тарно!” – “Поль!” – єдина мова, яка була зрозуміла закоханим. На місці їхньої загибелі з часом виросло місто, назва якого складалася з їх імен.