Оксані. Валентина Чорна

В небі місяць сяє,Ясно світять зорі,Вітерець гуляєВ синьому просторі. Спи, дитинко, баюСпи, моя кохана.Я тобі співаюПісеньку, Оксано! Сяє місяць з…

Коментарі Вимкнено до Оксані. Валентина Чорна

Колискова для братика. Олег Герман

Ой, люлі-люленьки,чуєш – зозуленькашле нам з годинникатихе «ку-ку».Вечір, як кішечка,ліг біля ліжечкаі задрімав на хідничку. Брате малесенький,я колисатиму,і стерегтиму тебе…

Коментарі Вимкнено до Колискова для братика. Олег Герман

Колискова. Адрій Малишко

Спи, засни, моя дитино,Спи, моє маля,Ніч іде в гаї, в долини,Трави нахиля. Хай тобі ця ніч насниться,Що в огнях сія.Будеш…

Коментарі Вимкнено до Колискова. Адрій Малишко

Колискова. Олександр Олесь

Ближче головоньку... Любий мій, спи...Завтра ми підемо вдвох у степи.Пташка співає там, бджілка гуде,Батечко рідний, далекий нас жде. Сядемо в…

Коментарі Вимкнено до Колискова. Олександр Олесь

Над колискою. Олександр Олесь

Спи, мій малесенький, спи, мій синок.Я розкажу тобі безліч казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!Спи, моя пташко, то вітер…

Коментарі Вимкнено до Над колискою. Олександр Олесь

Хоче спати. Андрій М’ястківський. Колискова

Хоче спати гілка,Хоче спати бджілка.Хоче спати…Хоче спати…Спить… Хоче спати пташкаІ мала мурашка.Хоче спати…Хоче спати…Спить… Хоче спати кізка,Хоче вже й берізка.Хоче…

Коментарі Вимкнено до Хоче спати. Андрій М’ястківський. Колискова

О моя дитино. Олександр Олесь

О моя дитино! Вік твій — місяць май.Зелено у лісі,— пташкою співай,Із криниць глибоких цебрами пісеньБризни в світ широкий, у…

Коментарі Вимкнено до О моя дитино. Олександр Олесь

Вірші про гриби

Боровик. Олександр Олесь Вийшов в поле боровикта й узявся в боки,бо він бачити не звикобрії широкі. Покрутився на нозі,реготом залився,танцюристці-стрекозів…

Коментарі Вимкнено до Вірші про гриби

Не бажаю я нічого… В.Симоненко

Не бажаю я нічого, хочу тільки одного:Стуку серця дорогого біля серденька мого.Хай мене, немов пилину, носить доля по землі,Подаруй мені…

Коментарі Вимкнено до Не бажаю я нічого… В.Симоненко

Одурена. В.Симоненко

Він байдуже потис їй рукуІ не чув її милих докорів,І так довго стогнали по брукуПерестуки її підборів.І стояв він, тупий,…

Коментарі Вимкнено до Одурена. В.Симоненко

Вона прийшла. В.Симоненко

Вона прийшла непрохана й неждана,І я її зустріти не зумів.Вона до мене випливла з тумануМоїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла,…

Коментарі Вимкнено до Вона прийшла. В.Симоненко