Казка “Нерозлучні” – Катерина Дишкант

У великому лісі, де сосни торкаються хмар, жив зайчик на ім’я Вухастик. Він був білим-білим, як цукрова пудра, і дуже любив гризти кору молодої верби. Але взимку в лісі буває самотньо, особливо коли сніг засипає всі стежки.

Коментарі Вимкнено до Казка “Нерозлучні” – Катерина Дишкант

Кінець вмісту

Немає більше сторінок для завантаження