Жило на зеленій фермі серед садів та городів фермі телятко з мамою і татком.
Поруч з ними жили і кури з курчатами, і качки з каченятами, і гуси маленькі й великі, і поросятка з свинями, і коза з козенятами.
Одного разу привезли і коней.
Ферма була великою.
Мама-корова вчила малюка бути ввічливим.
Телятко завжди віталось з усіма сусідами, просило дозволу щось взяти чи зробити, дякувало, просило пробачення і таке інше.
Воно ніколи не перечило старшим, не перебивало і уважно слухало оточуючих і ввічливо їм відповідало.
Якось телятко пішло гуляти. Воно вирішило подивитись, як збирає бджілка мед і незчулось, як вийшло за ворота ферми.
Отямилось теля, коли захотіло їсти. Подивилося довкола і зрозуміло, що заблукало.
Як потрапити додому до мами не знало мале, але вирішило не тривожитись і попитати дорогу у зустрічних.
Перший, кого побачив малюк, був баран. Він мав кучеряву шерсть і круті роги.
– Доброго дня, — привіталось теля, прямуючи до барана, – я заблукало. Чи не могли б Ви підказати, як мені потрапити додому?
– Йди звідси, — вороже промовив баран, – я не збираюсь ділитися своєю травою.
– Але я тільки хочу потрапити додому, – образилось телятко і пішло в бік дороги.
Так воно йшло невідомо куди певний час. Аж тут біля дороги сіла ворона. Телятко вирішило і її попитати, як потрапити додому.
– Доброго дня вам, тітонько, – сказало воно.
– Доброго дня, маленьке, – відповіла ворона, – а що ти робиш так далеко від дому?
– Я спостерігав за бджілкою, і вона мене завела сюди. Чи не могли б ви підказати мені, як потрапити додому?
-Звісно, я сама лечу в ту сторону, – промовила ворона.
І вони вирушили.
Птаха летіла низько, щоб мати змогу розмовляти з телятком. А воно розказувало про життя на рідній фермі.
Коли обоє добралися туди, мама-корова сильно переживала. Вона вислухала малюка і наказала йому наступного разу бути обережнішим.
Всі вони гарно подякували вороні і запросили її трохи погостювати.
А теля з того часу крім ввічливості ще навчився обережності та уважності.
Поділіться з друзями:
