Вірші про проліски  

Вірші про проліски — це добірка ніжних поетичних творів про одну з перших весняних квіток. У віршах Нати Гончаренко, Олеся Олександра та Марії Познанської пролісок постає символом весни, надії, краси й пробудження природи. Ніжні блакитні квіти з’являються серед снігу, радіють сонцю та нагадують, що зима неодмінно мине, а природа знову оживе. Ці вірші допоможуть дітям побачити красу перших весняних квітів, відчути радість приходу весни та замислитися про дбайливе ставлення до природи.

Проліски. Ната Гончаренко

Вночі, коли лиш вітер віє,
Природа ніжні квіти сіє,
Краплини неба розквітають,
Блакитні очі відкривають
І дивляться, щасливі, в небо,
Яке дарує світло щедро.
Цей килим ясною весною
Несе нам почуття прибоєм,
Які розлились теплим морем,
Щоб ми забули смуток й горе.

Пролісок. Олесь Олександр

Зима… і пролісок блакитний;
навколо ще лежать сніги;
а він всміхається, привітний,
а він вже скинув ланцюги.

Пісня проліска. Марія Познанська

Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів і дубів,
Люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть.
Я полюбив ліси й гаї,
Живу я здавна тут.
І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.