Все частіше починає хмуритися небо, реве вітер. Підійшов перший місяць осені.
У осені свій робочий розклад, як у весни, тільки навпаки. Вона починає з повітря. Високо над головою поволі починає жовтіти, червоніти, буріти лист на деревах. Як тільки листя стане не вистачати сонечка, вони починають в’янути і швидко втрачають свій зелений колір. У тому місці, де черешок сидить на гілці, утворюється в’ялий поясок. Навіть у безвітряний, зовсім тихий день раптом обірветься з гілки тут – жовтий березовий, там – червоний осиковий лист, і, легко погойдуючись у повітрі, безшумно ковзне по землі.
Коли, прокинувшись вранці, перший раз побачиш на траві паморозь, запиши у себе в щоденнику: «Почалася осінь». З цього дня, вірніше, з цієї ночі, тому що перший заморозок завжди буває під ранок, все частіше будуть зриватися листя з гілок, поки не задують вітри-листодеры, не зірвуть з лісу весь розкішний наряд.
Зникли стрижі. Повітря порожніє. І холоне вода: більше вже не тягне купатися…
І раптом встановлюється відро: теплі, ясні, тихі дні. У спокійному повітрі летять, срібляться довгі павутинки… І радісно блищить в полях свіжа, молода зелень.
«Бабине літо настає», – посміхаючись, говорить народ.
Одні зайчихи ніяк не можуть заспокоїтися, все ще не можуть примиритися, що літо минуло; знов принесли зайчат! Листопадничков. Літо скінчилося.
Поділіться з друзями:
