Неймовірно життєва притча про те, що ми самі повинні вирішувати, як нам жити. Притча про протилежну думку.
Про чоловіка і віслюка (притча)
Якось батько з сином і осликом у полуденну спеку подорожував по курних вулицях.
Батько сидів на ослі, а син вів його за вуздечку.
— Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з осла і велів сину сісти на нього.
Дуже скоро їм зустрів інший чолові. Гучним голосом він сказав:
— Як не соромно! Малий сидить верхи на ослі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом!
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на ослика позаду нього.
— Люди добрі, бачили ви де подібне? – Заголосила жінка. – Так мучити тварину! У бідного ослика вже провис хребет, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, ніби він диван! Нещасна істота!
Не кажучи ні слова, батько і син, осоромлені жінкою, злізли з ослика. Ледь вони зробили кілька кроків, як на шляху зустрілася людина, яка стала насміхатися над ними:
— Чого це ваш осел нічого не робить? Не приносить ніякої користі – навіть не везе кого-небудь з вас на собі?
Батько сунув ослику повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина:
— Що б ми не робили, – сказав він, обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згоден. Я думаю, що ми самі повинні вирішувати, як нам йти, що робити і як нам жити.