Історія появи ґудзиків
… Ви можете стати архангелом, дурнем чи злочинцем, і ніхто не помітить цього. Але якщо у Вас відсутній ґудзик – кожен зверне на це увагу. @ Еріх-Марія Ремарк
Історія появи ґудзиків
Сьогодні наше життя таке галасливе, швидке та несамовите, що ми просто не маємо часу замислюватись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Хоча, напевно, кожен з нас застібає та розстібає хоча б один ґудзик щодня. А в гардеробі їх набереться з півсотні, а може, й тисячі.
А були ж часи коли ґудзиками могли користуватися лише заможні громадяни, і за ціною вони прирівнювалися до дорогоцінного каміння.
Звичайні ґудзики, що були доведені японськими майстрами до досконалості, подарували світу «нецке». Саме так звучить слово «ґудзик» японською.
Перші документальні відомості про шпильки, які використовували в одязі жительки стародавніх Афін, відносяться до 570 року до н.е. Довгий і твердий стрижень шпильки, якщо буде потреба, міг бути використаний як кинджал. Одна з афінських легенд розповідає про те, як жінки закололи шпильками гінця, що приніс звістку про загибель їхніх чоловіків на полі бою, обвинувативши його в тім, що він злякався, й кинув друзів по зброї.
Із часом шпильки перетворюються на брошки. Залежно від рівня багатства й влади, ґудзики могли бути й різьбленими камеями з мармуру або агату, і навіть інкрустовані діамантами, перетворившись у ґудзики, що переходять у спадщину й дотепер зберігаються в родовитих азіатських, і європейських родинах.
У XVI – XVII століттях поряд з ювелірними прикрасами ґудзики й застібки стають складовою частиною світського костюма, прикрашаючи жіночі туфлі й чоловічі черевики. Часопис XVII століття описує дам, що носили на одязі від п’ятдесятьох до ста маленьких декоративних ґудзиків, щось на зразок намиста й стеклярусу.
Відомі керамісти та ювелірних справ майстри ставилися до виготовлення ґудзиків з тією ж старанністю й вигадкою, з якою створювали свої вази й підвіски. Ручний дизайн був особливо популярний у роботі з золотом, сріблом і латунню. Пізніше майстри стали підкладати під грановані скельця кольорову фольгу, імітуючи кольорові діаманти. Ця техніка називається “rhinestones”.
Новий етап у мистецтві виготовлення ґудзиків починається з появи в Італії, а потім і у всій Європі, азіатського фаянсу й порцеляни, а разом із ними – нового матеріалу, що сподобався дизайнерам і кравцям.
Мистецтво виготовлення ґудзиків в XVIII столітті досягає високого рівня. Деякі модниці саме їх ставлять в основу й просять кравців підбирати під них (ґудзики) тканини із золотим і срібним шиттям, а не навпаки.
У XIX столітті починають виготовляти ґудзики із писаного пластику. Почалася велика конкуренція між компаніями в сфері виробництва ґудзиків.
Нитки любові із ґудзиків
У XIX столітті існував романтичний звичай нанизувати рідкісні й найкрасивіші ґудзики на нитки. Друзі й родичі дівчини теж могли поповнити нитку найвишуканішими екземплярами зі знайдених або наявних у них. Коли число ґудзиків у такій “нитці любові” (сhаrm string) досягало магічної цифри в одну тисячу, дівчина повинна була зустріти свого Принца. Експертам і шукачам фольклору пощастило відшукати кілька таких уцілілих ниток, і сьогодні вони прикрашають музейні й приватні колекції.