У маленьких очах відбувається світ… Василь Симоненко

У маленьких очах відбивається світ —Гамірливий, гучний і великий —Буйна радість зелених віт,Білі хмари і срібні ріки. В них —…

Коментарі Вимкнено до У маленьких очах відбувається світ… Василь Симоненко

Маленькі сонця. Василь Симоненко

Минула ніч, і сонце білогривеНесе на тросі огненному день,І блискітки, швидкі та метушливі,Стрибають на асфальті де-не-де. Мовчать каштани, стомлені і…

Коментарі Вимкнено до Маленькі сонця. Василь Симоненко

Зимовий вечір. Василь Симоненко

Зимовий вечір,Закуривши люльку,Розсипав зорі,Неначе іскри,Пустив хмарки,Мов кільця диму,І, проскрипівши чобітьми,Шепнув морозам,Щоб готували вікна,Ліси вбиралиУ білий інійТа готувалиЙому постіль.

Коментарі Вимкнено до Зимовий вечір. Василь Симоненко

Як хороше радіти без причини. Василь Симоненко

Як хороше радіти без причини,Коли на місто сутінь опадаІ чується, як тихо, безупинноДзюрчить у стоки весняна вода. І сну нема,…

Коментарі Вимкнено до Як хороше радіти без причини. Василь Симоненко

З вікна. Василь Симоненко

Синиця в шибку вдарила крильми.Годинник став. Стріляють німо стіни.Над сизим смутком ранньої зимиПринишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють…

Коментарі Вимкнено до З вікна. Василь Симоненко

Завірюха. Василь Симоненко

Ой, зима!Біжить, регоче біло,Бубонами брязкає в степу…Вам усе на світі зрозуміло?Просвітіть, премудрі,НедозрілуДушу мою,Зрячу і сліпу!Душу примітивну,Як хурделиця,Білу й зрозумілу,Наче сніг!їй…

Коментарі Вимкнено до Завірюха. Василь Симоненко

Осінній дисонанс. Василь Симоненко

Небо скуйовджене і розколисанеДрантя спустило на темні бори.Сонного місяця сива лисинаПолум’ям сизим горить. З ротатим, ридаючим рикомВітри орди хмар несуть,І…

Коментарі Вимкнено до Осінній дисонанс. Василь Симоненко

Минуле не вернуть. Василь Симоненко

Минуле не вернуть,не виправить минуле,Вчорашне — ніби сон,що випурхнув з очей.Як луки навесніховаються під мулом,Так вкриється вонопластами днів, ночей.Але воно…

Коментарі Вимкнено до Минуле не вернуть. Василь Симоненко

Комета і сірник. Василь Симоненко

В холоднім космосі блукаючи без цілі,Вона Землі хвостом не обминеІ омахів вогнисті заметіліЗ нічного неба щедро сипоне. І довго будуть…

Коментарі Вимкнено до Комета і сірник. Василь Симоненко

Ніч в озері. Василь Симоненко

В мовчанні вод пригнічено-веселихЗастигли зорі на холоднім дні —І озеро нагадує меніВеликий таємничий келих. На дні повільно хмари темно-синіПовзуть, немов…

Коментарі Вимкнено до Ніч в озері. Василь Симоненко

Розкішні трупи. Василь Симоненко

Раби хвилинної, непевної забави,Легкого щастя й долі шукачі,Хіба ви кращі, ніж бездарні, мляві,На смітник викинуті паничі? І совість ваша п’яна…

Коментарі Вимкнено до Розкішні трупи. Василь Симоненко

До суєсловів. Василь Симоненко

Навіщо метушитися? Для чогоОбстоювати власну правоту,Хвалить свої діяння і дороги,Виправдувать мотиви і мету? Здається, наче просите пощадиВ історії, що горда…

Коментарі Вимкнено до До суєсловів. Василь Симоненко

Галасливому менторові. Василь Сухомлинський

Навіщо? Навіщо? НавіщоОтой катехізис заслуг?Залиш мені в спадщинуДумку найвищу,Нерепнуте небо і гострий плуг.Не треба! Не треба! Не требаЧитати мені букваря!Залиш…

Коментарі Вимкнено до Галасливому менторові. Василь Сухомлинський

Лев у клітці. Василь Симоненко

Залізні пруття обламали зуби,Тепер ти — курка після зливи,Лежиш у клітці, стомлений, лінивий,Облизуючи спраглі губи. Тебе цікаві розглядають косо —Невже…

Коментарі Вимкнено до Лев у клітці. Василь Симоненко