Лисичка і рак. Іван Франко (казка)

«Лисичка та Рак» — українська народна казка про кмітливість, винахідливість і самовпевненість. Хитра Лисичка насміхається з повільного Рака та вирішує позмагатися з ним у швидкості. Проте Рак знаходить дотепний спосіб перехитрити суперницю й доводить, що перемогу здобуває не завжди той, хто сильніший чи швидший, а той, хто вміє мислити.

Казка навчає не насміхатися з інших, не переоцінювати власні можливості та цінувати розум і кмітливість. Нижче ви можете прочитати повний текст української народної казки «Лисичка та Рак».

Казка входить до збірки казок Івана Франка “Коли ще звірі говорили”.

Лисичка і рак. Іван Франко

Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися:
— Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?
— Може, коли й правда була,— каже Рак,— а тепер дуже на брехню схоже.
— Овва! Значить, ти тепер прудкіший став?
— Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не дозволю. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька добіжу.
— Що? що? що? — здивувалася Лисичка.— Ти хотів би зі мною наввипередки бігати?
— Не тільки побіжу, а хоч ти на один скок спереду ставай, то я швидше тебе на місці буду,— мовить Рак.
Побилися вони об заклад. Стала Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається. Добігла до пенька та й кличе:
— А де ти, Раче? Нічого не чути.
— Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька.
— Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг.