Вірші про зиму. Вірші про сніг і мороз
Зимові вірші. Вірші про зиму, мороз, про життя тварин взимку українською мовою. Зокрема, на цій сторінці прочитаєте вірші Марії Познанської про сніг і сніжинки, вірші Грицька Бойко про перший сніг, про мороз. Також пропонуємо декілька віршів Ліни Костенко про зиму (із збірки “Бузиновий цар”). На цій сторінці Ви знайдете наступні вірші: Баба Віхола, Заячий карнавал, Праля.
Зимонька-зима – ох, яка чудова зимова пора. Не менш красива вона у веселих віршах для дітей.
Баба Віхола. Ліна Костенко
Баба Віхола, сива Віхола
на метільній мітлі приїхала.
В двері стукала, селом вешталась:
– Люди добрії, дайте решето!
Ой просію ж я біле борошно,
бо в полях іще дуже порожньо.
І Сині пальчики – мерзне житечко,
і Нема решета, дайте ситечко!
Полем їхала, в землю дихала
баба Віхола, сива Віхола…
Веселий сніг. Галина Малик
Вийшов з татом я гуляти,
Вів мене за руку тато.
Враз такий веселий сніг
нам дорогу перебіг!
Він за комір залітав,
щоки наші лоскотав,
хихотів під ліхтарями,
реготався під ногами.
Ладен був усе робити —
тільки б нас розвеселити!
Ми й не відмагалися —
разом з ним сміялися.
Вже неминуче буде сніг. Микола Вінграновський
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.
За ноги вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.
До айстр останніх припаде
Губами сніговими —
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…
Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Вітер. Грицько Бойко
Ой на річці вітер
Лід до блиску витер.
Ні сніжинки-
Порошинки
Не залишив вітер.
Ой ти, вітер-вітер! —
Як нам не радіти:
Ти хороший.
Ти пригожий,—
Ковзанку нам витер.
Заячий карнавал. Ліна Костенко
Вітре, вітре, ти не вий!
У звіряток рік Новий.
Зорі світять на ялинці.
Дід Мороз приніс гостинці.
Прометем собі доріжки.
Потанцюємо хоч трішки!
Маски зробим з будяків.
Налякаємо вовків!
Зима. Катерина Дишкант
Вкриває сніг всі барви падолисту,
Що бережуть ще доторки легкі
Ясного сонця. І сторінку чисту
Знов розгорта на стомленій землі
Сріблястий пух, що холодом сміється,
З морозом витанцьовує щодня,
То у повітрі крутиться і в’ється,
А то сідає на дерев гілля.
Зриває вітер листячко останнє,
Несе у далеч відблиски тепла.
І з кожним днем все дужче відчуває
Природа вся, що близиться зима.
Вдягнулись в білі шуби спритні зайці,
Ведмідь в барлозі теплім задрімав,
На дні ставка давно поснули жаби.
Й їжак заснув, хоч довго він чекав,
Коли ж прийде набачена, незнана
Ще досі ним красуня чарівна,
Що дружить і з морозом, і з снігами,
І величається незвично так – ЗИМА.
Зимова калина. Платон Воронько
Вірш про зимову калину, яка від лютого морозу стає лише смачнішою, лише кориснішою.
Все жахав мороз калину:
– Побілієш ти, як сніг,
Заморожу до загину. –
Заморозити ж не зміг.
Червоніла, пломеніла,
Грона жевріли як жар,
Не лякалась, не біліла –
Не калина, а пожар.
А коли прибігли діти,
Любо мовила вона:
– Ви мене в коші беріте,
Я морожена – смачна.
Зустрічали з пиріжками
Свій Новий щасливий рік…
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.
Зимова пісенка. Грицько Бойко
Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гука: — Іду!
Зимонька-зима. Василь Діденко
Поза тином, поза хатою
білі сіються сніжки…
Буде хата волохатою,
буде тин — самі ріжки.
Бо мете ще й кучугуриться,
білі вихори здійма.
Та ніхто із нас не журиться.
Здрастуй, зимонько-зима!
Наче пісні голосистої,
що злітає над саньми,
ждали ми зими врочистої,
срібнобрової зими.
Мороз. Катерина Дишкант
Мороз Морозенко Морозний
Морозить всім лиця й носи.
Мороз Морозенко Морозний
Найкращий друзяка зими.
Заради розваги та сміху
Заради щасливих очей
Засклив він озера i ріки
Й ставок заморозив оцей.
Скоріше на лижі чи санки,
В швидких ковзанах чи без них,
На вулицю гайда ще зранку
Допоки лежить білий сніг.
Допоки рипить під ногами
При сріблена ковдра зими,
Грай сніжки, лiпи снiгобабу
Й морозу спасибі скажи.
Падав сніг лапатий. Катерина Дишкант
Падав сніг лапатий
На крислаті клени
І співав завзято
В розпалі зими
Пісню, що складали,
Як завжди, натхненно,
Пишночубі хлопці
Зимові вітри.
Падає, падає, падає. Марія Познанська
Густо сніжок на поля.
Нас веселить він і радує –
Щедрою буде земля.
Впору нап’ються водицею
Рідні колгоспні лани.
і золотою пшеницею
Літо прославлять вони!
Перший сніг. Грицько Бойко
То не зорі
Неозорі
Засіяли на просторі,
Кружать угорі.—
Білі-білі
Заметілі
На дерева посивілі
Впали у дворі.
А сніжинки-
Холодинки,
Зіроньки і намистинки
Стеляться до ніг.
Сніг пухнатий,
Наче вата,
Жаль по ньому і ступати —
Білий, чистий сніг.
Перший сніг. Григорій Усач
Зима така недобра,
Така скупа зима,
Бо снігу для хлоп’яток
У неї ще нема.
Послухай, чорна зимо,
Пора уже, пора:
Санчатам нашим сниться
Засніжена гора.
І лижі дуже хочуть
Побігти по лижні,
А діти марять лісом
У срібному вбранні.
…І от одного ранку
Ми бачим у вікні:
Все біло, біло, біло,
Немовби уві сні.
Це сніг на білих лапах,
Нечутних і м’яких,
Підкрався, наче кицька,
І біля хати ліг.
Перший сніг. Валентина Чорна
Падає тихесенько сніг-сніжок…
Скільки буде радості у діток!
Буде у них ковзанка льодова,
Буде і бабусенька снігова,
Застилає полечко і поріг
Білий та пухнастенький перший сніг.
Осінь заховалася та й нема…
З добрим ранком, сніженьку і зима!
Праля. Ліна Костенко
Сидить пряля та й пряде –
сніг іде – іде – іде –
нитка рветься де-не-де –
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин –
на сувої полотна –
на завіску для вікна,
на хустину й укривало –
мало – мало – мало – мало –
сніг іде – іде – іде –
а вона пряде й пряде…
Прийшла зима. Грицько Бойко
Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.
Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим знайомим блиском
Недавню осінь нагадав.
Природа холодної зими. Галина Беркита
Гарна природа навкруги –
Луги, поля, гаї, ліси.
Усе покрито білим снігом .
Травичка сяє білим сріблом.
А річка в кригу одягнулась,
І сном міцним вже спить ведмідь.
Лисичка, вовчика сестричка,
Хвостиком мете свій слід.
Сніг іде. Марія Познанська
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий:
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ґанку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
Снігу, снігу сиплеться довкола. Василь Симоненко
Снігу, снігу сиплеться довкола,
І садів травнева білизна.
Тільки плаче на морозі гола
Під холодним вітром бузина.
Тільки діти витягли санчата
І, б’ючи підборами об сніг,
Мчать веселі весну зустрічати,
Розсипаючи щасливий сміх.
Сніжинки. Грицько Бойко
То не білі метелики налетіли,
То сніжинки, мов пушинки, землю вкрили.
Ой-ля! Мов пушинки, землю вкрили.
Одяглись у теплі шубки школярята,
Вийшли зиму зустрічати на санчатах!
Ой-ля! Зустрічати на санчатах!
Буде ковзанка весела, будуть сніжки,
Будуть грати, працювати руки й ніжки!
Ой-ля! Працювати руки й ніжки!
Сніжинки. Марія Познанська
Ми в небі народилися,
Сніжиночки малі,
А нині ми спустилися
До рідної землі.
Веселими, грайливими
Літаєм навкруги
І стелем білі килими
На поле, на луги.
Хай живиться водицею
Вся матінка-земля,
Щоб буйною пшеницею
Прослалися поля.
Сніжна пісенька. С. Богомазова
1. Зимо-чарівнице, білий-білий сніг!
Він летить, іскриться, падає до ніг.
Приспів:
Ану, сніжок, ану, дружок,
Лети і не вгавай.
І поле, й луг і все навкруг
Щільніше укривай!
2. Ой які ж то милі нам оці деньки:
Сніжні заметілі, саночки стрімкі!
Приспів.
3. Сніг летить іскристий…
То ж на честь зими
Щиру, голосисту пісню склали ми.
Приспів.
Суперечка. Петро Ребро
Ведмідь сварився із совою:
— Ти щось наплутала, сова!
Затям своєю головою —
зими в природі не бува!
Сова сміялась: — Волохатий,
не дивно чути це мені:
ти восени як ляжеш спати,
то встанеш тільки навесні.
Холодно сміється сонце. Дишкант Катерина
Холодно сміється сонце
З-поміж сосен і беріз.
Біло-біло, біло-сніжно
Іздаля видніє ліс.
Біла ковдра під ногами,
Білі на чубках шапки,
Й рукавиці білі вбрали
Всі дерева на гілки.
В білій шубі віття клена,
Білі хмари угорі.
І ялинка, хоч зелена,
Але в білому вбранні.
Білий сад і білий луг,
Побіліло поле
Так, неначе розлилось
Біло-сяйне море.
Спить ведмідь, їжак давно
Солодко дрімає.
І про зиму осяйну
Жоден з них не взнає.
У дуплі ласунка-білка
Догризає свій горіх.
А маленький білий заєць
Дременув усім на сміх
У глибини лісу білі
Й за кущем біленьким зник.
Біло-біло, біло-сніжно
Закружляв в повітрі сніг.
Білі квіти на віконці
Малював мороз натхненно.
Всім дарунки сніжно-білі
Роздає зима щоденно.
Якого кольору сніг? Віталій Конопелець
Білий-білий первосніг
на поля й на луки ліг.
А в садку глибокий,
красень синьоокий.
На березі ще й сосні —
бірюзовий. Так чи ні?
Жовто-золотавим
припушило трави.
А під вечір на шибках
сніг рожевий, наче птах…
Мов казкова птиця,
та, що тільки сниться.
Я морозу не боюсь. Грицько Бойко
Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика.
Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих валянцях.
Я морозу не боюсь! —
Під ногами: хрусь, хрусь…