Довго я не розумів,
звідки в міста назва — Львів.
Брата старшого питаю:
— А ти знаєш?
Каже: — Знаю.
Князь був, Галицький Данило,
сім віків перекотило,
як дзвеніла княжа слава,
та не тільки в славі справа:
сумував князь, що один…
Народився в князя син!
«Сильним будь!
Наш рід прослав!»
Левом сина князь назвав.
Щоб віки жила ця днина,
місто князь як будував,
дав йому імення сина.
Так от…
З княжих ще часів
в міста горда назва —
ЛЬВІВ.
За матеріалами: Марія Хоросницька, “Матусина радість”. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво «Каменяр», 1991 рік, стор. 6.