Вірші, які не залишать байдужим нікого: “Нам не треба війни”, “Не забувають матері”, “Журавлі”, “Зупинись” та ін. Вірші про війну, солдатів, їх матерів, які не перестають чекати коханих дітей, та вірші про довгожданий мир.
Журавлі. Микола Уманець
Журавлі летять спокійним клином,
Розрізають синю височінь
І летять, курличуть безупинно
В далечінь, безкрайню далечінь.
Вийде мати одинока в поле;
В самотині піде по ріллі,
Уклоніться жінці сивочолій
Журавлі – солдати – журавлі
Повесні вона вас виглядає,
Як зоря з зоріє над селом,
І чекає, все ж таки чекає.
Може, син торкне її крилом.
Зупинися! Микола Уманець
Де б не був – в Москві, а чи Соренто,
Де б не був – в Парижі, чи Варшаві,
Зупинися біля монументу –
Де в граніт закута вічна слава.
Зупинися… Друже, зупинися –
Там твої батьки, а може, й діти…
Уклонися, низько уклонися
Тим, що вічно в серці будуть жити.
Не пройди, сучаснику, спокійно,
Квіти поклади на ці могили,
Кинь прокляття розпроклятим війнам.
И тих вшануй, які життя любили.
Нам не треба війни. Микола Уманець
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської –
Силу ту не здолати в віках –
Нас даремно лякають війною,
Міць народу – в народних руках!
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі.
Не забувають матері! Микола Уманець
Коли було – усім відомо:
В червневі спалахи зорі
Синів випроводжали з дому
Закуті в смуток матері.
Синів, що пестили з колиски,
Аж забуваючи про сни…
Були у серці материнськім
До сивини дітьми вони.
Злі рани не злічить довіку
Грозових незабутніх днів,
Коли у дім сини-каліки
Прийшли до рідних матерів.
Хоч відгриміли вже гармати,
Живуть сини в теплі, добрі –
Неначе з фронту в рідну хату
На них чекають матері.
Поділіться з друзями:
