Збірник весняних віршиків для дітей. Вірші про провиди зимиі зустріч весни.
Веселі, позитивні вірші Сергія Гордієнка, Леоніда Глібова та інших відомих авторів не залишать байдужими жодну дитину. На цій сторінці розміщені вірші Ліни Костенко про весну (із збірки “Бузиновий цар”) – короткі віршики про настання весни, про очікування весни і тепла.
Бабуся-зима прощається. Н. Маркевич
Сонце пригріва тепліше,
З півдня повіва вітрець,
Полечу на північ швидко —
Заберу сніг, морозець.
Любі діти, прощавайте!
Чуєте? Бренять струмки!
Не забудьте, заховайте
Для зими совги й санки!
Бо на крилах з ластівками
Весна-внучка вже летить!
Гарно буде за квітками
По полях, лісах ходить!
А пролине літо й осінь,
Повернуся я до вас,
І настане знов веселий
Із сніжком забави час!
Б’ють у крицю ковалі. Борис Олійник
Як у нашому селі
В крицю вдарять ковалі,
Як у небі голубому
Закурличуть журавлі,—
Так і знай: не за горами
Із пахучими вітрами,
З солов’їними піснями
Йде весна по всій землі.
Весна. Сергій Гордієнко
Ще тиждень тому завірюха
Ночами синіми мела.
Хапав мороз дітей за вуха,
А зараз глянь — весна прийшла!
В річках тепло ламає кригу
Та підтопляє береги.
На пагорбах уже відлига
І все радіє навкруги!
Весна святкує перемогу —
Раніше сонечко встає!
Струмок знайшов собі дорогу
Цілющу воду всім дає!
Всю землю красно заквітчала
Природі стало не до сну!
Там, де нога її ступала, —
Вітали дівчину-весну!
О, весно, весно незбагненна!
Осанну все тобі співа!
Знаю точно, що для мене
Не закінчилися дива!
Весна. Елена Эрато
Сонечко всміхнулось,
Вийшло на поріг,
З лісом привіталось
І заплакав сніг.
Розбіглися струмочки
По усій землі,
Пташки, немов дзвіночки,
Співають на гіллі.
Весна. Надія Кметюк
Природа — геній. Так, природа — геній.
А пік її натхнення — то весна.
Поглянь: ось тут в траві зеленій,
Десь назбиравши із морського дна,
Нанизує в конвалію перлинки,
У витвір благородної краси.
І листячко притулить їй до спинки,
Щоб не замерзла вранці від роси.
І задзвенить повітря ароматом,
Велика ніжність виллється з душі.
І стане сад предивним, світлим святом,
І присвятить поет йому вірші.
А тут, поглянь: стоїть тюльпан вогнистий,
Мов келих полум’яного вина,
Шумує і проміниться іскристо:
Вином частує світ сама весна.
А там півонія стікає густо кров’ю,
Спокутує якийсь прадавній гріх,
А може, то — молебень за любов’ю,
Що розцвіла й осипалась до ніг…
«Та ні ж! Любов ніколи не вмирає» —
Промовить соловей, розбудить день.
Здається, принесе з самого раю
Весь дивосвіт мелодій і пісень.
І так натхненно виспіває оди,
І так кохання вознесе до зір
Перед трояндою-царівною природи!
Мільйони скрипок, флейт, мільйони лір
Засвітить. А природа — вічний геній —
Погляне на закохані серця,
Постелить ложе у траві зеленій,
Осяє душі золотом вінця.
Від сонця, від небесного світила.
І вище сонця буде лиш любов.
Природа — геній, а весна — то крила,
Щоб воскрешати й надихати знов.
Весна. Лора Милавская
Весна. Весна. Пташиний гомін
Розбурхав сплячії гаї.
Гарячий, світлий сонця промінь
Розбризькав сяйво на гіллі.
Запахло ранніми бруньками,
Які з’явилися на світ.
Та поміж бистрими струмками
Розквітнув ніжний первоцвіт.
Бадьорий вітер повіває,
Хмаринки легкі підійма.
Весна. Весна. Душа співає
І розквітає знов душа.
Весна. Павличко Дмитро
До мого вікна
Підійшла весна,
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.
Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло.
Видалось мені,
Що лежу я в сні,
Що співає мені мати
Золоті пісні,
Що мене торка
Ніжна і легка,
Наче те весняне сонце,
Мамина рука.
Весна. Познанська Марія
Ще по ярах біліє сніг
І спить озимина,
Та вже з гори струмок побіг, –
До нас прийшла весна.
Землі торкнулася крилом –
Промінням золотим,
І враз повіяло теплом
Над лісом молодим.
Немовби в синьому вінку
Галява між дубів:
То квітнуть проліски в ліску
І синій сон розцвів.
Весна. Борис Списаренко
Пливуть тумани над землею,
Над тихим гаєм, над ліском.
Із світанковою зорею
Виходить в поле агроном.
А там, напоєні дощами,
Зійшли рядочки буряків,
І в небі синім над полями
Лунає жайворонка спів:
Про те, що сонце тепло гріє,
Що вже розквітнули луги,
Що, наче килим, зеленіє
Широке поле навкруги.
Весна-красна. Ната Гончаренко
В обійми ліг зеленотрав’я
Ярило обрієм зірок,
Берізка тане у оправі
Медоворосяних бруньок.
Верба милує арфу долі
У тиховодий рай дзеркал,
Хвилює ластівка в роздоллі
Зенітів вигрітий хорал.
Садок бузково вибухає,
Іскриться співами гілля,
Пахучорунно загортає
Жарини у любов рілля.
Рожево-білий щастя вельон
Пала на яблуньці стрункій,
Бурштинно-злотим праці хмелем
Рясний бджоли чаклує рій.
Гойдає гребля каченяток,
Ставок витрушує гусей,
Струмочок живить синій взяток
Й тече в ліричний льон очей.
Небесний бубон пісню грає,
Йому барвінок ноти дав,
На м’яті медом закипає
Ярила магми божий сплав.
Кошлаті велетні-опришки
Гупочуть різьблений гопак,
Смарагди-зілля, мов із діжки,
Узорить на поля ріпак.
Сміються жменьками сережок
Кущі порічок між хаток,
І алича, кульбаба-вежа,
Фарбує писанки жовток.
Лозова люлечка квітчаста,
Розмай джерел, лазур Дніпра,
Віночку мова зозуляста,
Квітковосріблена пора.
Весна загусла в сіножаті,
Човнами-хмарами блука,
Спадає у річки лататтям,
Священно-зоряна, дзвінка.
Весна іде! Борис Грінченко
Весна іде! В повітрі молодому
Далекий крик мандрівних журавлів
Вже розітнувсь: ключем вони додому
У рідний край летять з чужих країв.
Весна іде! Веснянки задзвеніли,
Лунає спів по луках і гаях —
Мов устають нові могутні сили
В людських серцях, придавлених серцях.
І в грудях знов солодкії бажання,
І в грудях знов устали поривання,
І встала знов надія молода.
О, весно, йди! Всі ждуть тебе, кохана!
І небо жде, і жде верба приспана,
І ліс, і степ, і скована вода.
Весняна битва. Ян Райніс
Гей, зима, зима-дрімота
Довгі ночі продрімала,
А прокинулася — леле —
На порозі вже весна.
В лісі — щебет, в полі — пісня,
В лузі сон розплющив очка.
Тут уже не подрімаєш —
В бій метнулася зима.
Срібну шаблю оголила,
З гиком-свистом налетіла,
А весна стояла в рясті,
Цвітом шаблю одвела.
Розлетілась шабля в друзки —
Утекла зима з плачами.
Всі замки, усі ворота
Одчинилися весні.
Весняна толока. Ян Райніс
Перший раз отара в полі —
Розбрелася ген на волі.
Хоч трави іще не рясно,
Але ж як довкола красно!
Кожне свіжу пашу смиче,
А найменше маму кличе:
Ме-мені трава м-маленька!
І навча, і квапить ненька:
Скуб, скуб, скуб!..
Веснянка. Леонід Глібов
“Весна прийшла!
Тепло знайшла!” —
Кричать дiвчатка й хлопчики.
“Цвiрiнь! Цвiрiнь!
Журбу покинь!” —
Клопочуться горобчики.
Прилiз дiдок,
Злiз на горбок —
У хатi буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бородi лоскочеться.
Все ожило,
Все розцвiло.
I рiй дiтей привiтненьких
На той горбок
Несе вiнок
З фiалочок блакитненьких.
Бринить дiдок,
Як той мачок,
Крапчастий i повнесенький;
Кричать, гудуть,
Далеко чуть
Таночок голоснесенький.
Весну шануй,
Не спи, воркуй,
Наш голуб зозулястенький!
Не в’янь, рости,
Красуйся ти,
Королику квiтчастенький.
“Цвiрiнь! Цвiрiнь!
Журбу покинь!” —
Пiдспiвують горобчики;
I я зрадiв,
Помолодiв,
Як тi дiвчатка й хлопчики.
Веснянка. Тамара Коломієць
Ішла весна-красна
У синій хустинці.
Несла весна-красна
У скриньці Гостинці.
Ягнятам – травицю,
Гусятам – водицю,
Каченятам – ряску,
А малятам – ласку.
Веснянка. Валена Чорна
Кап та кап… спадають краплі —
Це розплакалась Зима,
Що Дідусь Мороз покинув
І вона тепер сама.
Гомінкий, швидкий струмочок
Ніжно пісеньку завів.
Під берізкою у лісі
Синій пролісок зацвів.
Сонце весело сміється,
Угорі ясна блакить…
Це до нас Весна у гості
З краю теплого летить.
Поділіться з друзями:
