Свято Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей є звичай писати Миколаєві листа, де дітлахи розказують, що хорошого та поганого вони вчинили протягом року, і просять про подарунки.
В ніч святого Миколая. Марійка Підгірянка
Ввечері при лямпі сидиться,
Так мило кругом стало.
Діточкам довго не спиться,
Плеще громада мала.
Та днесь історія інша,
Діти спішаться до сну,
Лиш Іруся найменша
Просить ще казку одну.
Іруся спати не хоче,
А братчик говорить їй:
– Ірусю, тож цеї ночі
Миколай ходить святий!
Як місяць вилине з хмари
По селах, містах він іде
І чемним діточкам дари
Під подушечку кладе.
Але з тим ділом чекає,
Аж діти всі поснуть,
А вні же часу не має,
Сіл много й далека путь.
Тож помолися до Бозі,
Скоренько спати лягай,
Щоб не чкав на морозі
Святий Отець Миколай!
Вже від кружляли в танці листочки. Дишкант Катерина
Вже від кружляли в танці листочки
Й спати на стомлену землю лягли.
Зранку прокинувся: «Що це? Ох, що це?
Хто залишив на віконці сліди?»
Дивним мереживом шибка покрита,
Трави й дерева у сріблі стоять.
Птахи замовкли. Ліси та діброви
Якось незвично шумлять, гомонять.
Все у чеканні якоїсь події
Й вітер так віє мабуть не дарма.
Це по землі у холодній завії
Йде білогруда чаклунка зима.
Снігу та льоду несе вона гори,
Лижі та санки веселій малечі,
І подарунків цілу торбину
Для Миколая готує на плечі.
Гарно жить на світі. Ірина Цельняк
Гарно жить на світі,
Коли, любі діти,
Ми чекаєм,
Що зійдуть святі.
І на нашу землю,
Вічно-грішну землю
Принесуть всім казку
Й радість у житті.
Гарно жить на світі,
Коли сонце світить,
Зорі коли сяють
В синій вишині,
Серце так радіє
І надії зріють.
Здійснюються мрії
У грудневі дні.
Діти вірять в чудо,
Надзвичайне чудо,
Коли нічним небом
Мчить вогненний кінь.
А на ньому в санях
Золотом оббитих,
Миколай долає
Простір й височінь.
Затихає вітер,
Гаснуть зорі.
Всюди сніг біліє.
Місячно надворі.
Натомились очі,
Закрились повіки.
І принишкла нічка
Спить все залюбки.
Та настане ранок,
Ранок довгожданий,
Для всього живого
Стане день жаданий.
І тоді прилине
Казка світанкова.
Розгорне гостинці
Дітвора чудова.
І заграє сонце,
І зрадіє вітер.
Залунають співи,
Зі святом привіти.
Сповняться бажання
І здійсняться мрії.
Святого Миколая
Вітають усії!
Дарунки Миколая. Юлія Хандожинська
Хоч і клопотів багато,
Але я не запізнюсь,
До малечі на санчатах
Швидко, швидко доберусь.
Під подушечку гарненькі
Я гостинці покладу,
І тихесенько – тихенько,
Щоб ніхто не чув, піду.
День Св. Миколая. Ольга Науменко
(19 грудня)
Миколая знають в світі
І батьки, і їхні діти.
Мудрий він і справедливий,
Та не любить вередливих.
Для капризних діточок
Не шкодує різочок,
А слухняні малюки,
Всі отримують дари.
Тож і ти поводься чемно
Та не зли його даремно,
Адже він напевно знає,
Що кого в цей день чекає.
День подарунків. Роман Завадович
Коли святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл, гуде.
Там дітвора чекає
На срібних янголят,
Що із доріг безкраїх
На землю загостять.
Бо добре знають діти,
Що ні сніжний танок,
Ані мороз, ні вітер
Не спинять їх санок.
А на санках — подарки!
Ах, як багато їх!
Для Слави, для Одарки,
Для всіх! Для всіх! Для всіх!
А тим, що пустували,
То чортик в темний кут
На пам’ятку поставить
Гнучкий з лозини… прут.
До святого Миколая. Оксана Крушельницька
До святого Миколая
Молитву складаю,
Про святкові даруночки
Його попрохаю.
Що у листі написати,
Зразу й не згадаю.
Треба щось таке просити,
Що найбільш бажаю.
Фарби мама вже купила,
Лижі купив – тато.
По іскристому сніжочку
Їжджу я завзято.
І санчата малі маю,
Й теплу кожушину,
Маю яблук і горішків
Велику торбину.
Щоб таке собі просити?
О, уже я знаю…
– За здоров’я тата й мами,
Добрий-добрий Миколаю,
Щиро я благаю…
Є свято гарне в Україні. Ірина Цельняк
Є свято гарне в Україні.
Є свято казки чарівне.
Що Миколай в святій ряднині
Слухняним ласощі несе.
Це свято раз буває в році.
Воно нікого не мине.
Бо Миколай Святий із неба.
В оселю кожну зазирне.
Отець Святий про всіх все знає
Хоч любить нас, та бачить все.
Він чемних, лагідних вітає
І радість їм за це несе.
Прекрасне свято це у грудні
Приносить віру в чудеса.
І знають всі, що в тяжкі будні
Віра у святість все спасе,
У кожній країні є своє свято.
Там — Санта Клаус, в інших — Дід Мороз.
Ми любим Миколая. Нас багато.
Бо з нами — Матір Божа та Ісус Христос!
Зустріч. Віра Паронова
З нетерпінням я чекаю –
Нині свято Миколая.
Як надворі стане темно,
Він приходить потаємно.
Ще ніхто його не бачив,
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.
Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав…
Починаю вже дрімати…
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.
Щось тихесенько шепоче.
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!
І на другий рік прийди, дорогенький Миколаю. З. Филипчук
Пізно у вечірній час
Миколай Святий до нас
Так тихенько приходив,
Так легенько залишив
Подарунки і гостинці,
Наче загадковий птах
У солодких ніжних снах,
Приходив, не розбудив
Нікогісенько із нас.
…. Ніби в шапці-невидимці
Снився зоряно й погас.
Але він ходив насправді!
Бо ж усі дитята раді,
Подарунки оглядають,
Зранку втішно розмовляють:
Ну, звичайно, це не тато….
Ні, казковий інший гість
Так солодощів багато
У мішечку б не приніс,
Як наш добрий Миколай.
Дякуєм. Не забувай.
І на другий рік прийди,
Щастя дітям принеси,
Дорогенький Миколаю,
Добрий віснику із раю.
Ішов Миколай лужком, бережком
Ішов Миколай лужком, бережком,
Святий Миколай лужком, бережком,
Від хати до хати із своїм мішком,
Ішов Миколай з червоним мішком.
Відчиняйте двері — йде Миколай,
Він благословить весь рідний наш край.
Пропаде руїна, а ненька – Україна
Буде процвітати із краю в край.
Вже у вашій хаті святий Миколай,
Поклоном, господар, його зустрічай.
В біді він розрадить і кожному порадить,
До смаку дарунки собі вибирай.
Слова народні
Їде святий Миколай
Забілів снігами гай –
Їде святий Миколай!
Коло нього на крилятах
Синьоокі янголята.
Хоч надворі зимний час,
Не забув Святий про нас,
В кожнім мешканні дитинці
Гарні він дає гостинці.
Просим ми Тебе, Владико!
Втіху нам зроби велику,
Радість нам найбільшу дай:
Звесели наш Рідний Край!
Йде до діток Миколай. М. Пономаренко
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він усім несе гостинці.
То ж бринить від щастя край —
Тут ступає Миколай.
Хоч надворі і пороша,
Сніться діткам, сни хороші.
Бо з дарунками в торбинці,
Є чудові сни-гостинці.
Лист до неба. Н. Наркевич
Гей, пошлемо листочок до раю:
„Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! –
Вас прохають і хлопці й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,
До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.
Ми складаєм долоні маленькі
У молітві до Божої Неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А Антипка нам зовсім не треба!”
Гей, напишем листочка до раю:
„Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!”
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.
Лист до Святого Миколая. Ганна Черінь
Святий Миколаю!
Я тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?
Навантажуй клунок.
Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м”якого –
Сам вже вибери якого.
Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку,
Та не справжніх, тільки цяцьку,
Щоб не їли забагацько.
Принеси цікаву книжку
Про кота, або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички
Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку – синю стрічку,
А найбільш – малу сестричку.
Щоб її я доглядала,
По годинах годувала
І у возику возила,
І ходить маленьку вчила….
Любий Отче Миколаю!
Я, звичайно, добре знаю,
Що цей список – аж задовгий,
Але ж Ти – незмірно добрий….
Принеси мені гостинців,
Скільки вміститься в торбинці:
Ані мало, ні багато –
Так, як скажуть мама й тато.
Лист до святого Миколая. Юлія Хандожинська
Щось малий Петрусь шукав.
О, знайшов! Швиденько взяв
Невеличкий олівець
І маленький папірець.
Починає вже писати,
Подарунки замовляти:
“Хочу санки, хочу “Джек”,
Хочу подорож в Артек!
Попрошу ще Миколая,
Хай до мене завітає,
Подарує ковзани
Для веселої зими!”
Лист до Святого Миколая. Юрій Шкрумеляк
Десь за тиждень, перед святом,
Оля, Соня з Владком-братом,
взялися листа писати
й Миколаєві послати:
“Святий Отче Миколає!
Вечір Твій вже наступає.
Пишем, щоб влегчить роботу,
на що маємо охоту.
Соні черевиків треба,
Оля просить ляльки з неба,
Владко — шаблі золотої
і рушниці, та нової!
Ну й цукерків мусиш дати,
страшно любим ласувати!”
Діти лист цей заліпили,
за вікно його вложили.
Все зробили, так як треба, —
лист поїхав аж до неба.
Миколаїв дарунок. Роман Завадович
Довго в ніч я ждав на Миколая,
слухав, чи санки вже не риплять,
чи не тупає весела зграя білих,
мов сніжинки, ангелят.
Ждав я довго, ждав і не діждався,
і не знаю сам, коли заснув,
аж до ранку спав,не прокидався,
хоч, здається, кожний шелест чув.
Аж оце уранці прокидаюсь
і очам не вірю я своїм…
О, спасибі, добрий Миколаю,
що з дарунком Ти зайшов в наш дім!
Не санками,видно,Ти приїхав,
оленів лишивши у раю,
а в ракеті безшелесно, тихо
у кімнату прилетів мою.
І в дарунок Ти поклав на ліжку
не багато нам березових різок,
а барвисту українську книжку,
повну найчудовіших казок.
Миколай. Віра Паронова
Ти сьогодні швидше спать лягай,
Бо приїде в гості Миколай.
Бачиш, перша зіронька горить —
То вже Миколай до нас спішить.
В нього коні білі, наче сніг,
Борода сивенька аж до ніг,
У сріблясті саночки сіда,
І за вітром в’ється борода.
Миколай про діток знає все,
Подарунки кожному несе,
Має для дитячих подушок
Подарунків повно — аж мішок!
Микола. Марія Чумарна
Котилося колесо та й стало в дворі:
А вже наше сонечко змаліло в горі.
Стала нічка темная – довга, як зима.
Ходить попід вікнами заспана пітьма.
Не ходи під вікнами, діток не буди –
Знов вернеться сонечко юним, молодим.
А щоб діткам затишно в білих снах жилось –
Ходить, ходить лагідно тої ночі Хтось:
Хтось несе даруночки сонним діточкам, –
Знає він і відає, хто на що чекав.
Кому гарну лялечку, а кому – санки,
Кому теплу шапочку, кому – чобітки.
А ще добру посмішку в усмішку вкладе –
Щоб були здоровими діти увесь день.
Щоб були здоровими діточки рідненьки –
Для землі, для сонечка, для тата і неньки.
Не покіне діточок у пітьмі ніколи –
Щедрий, милий, люблячий наш дідусь Микола…
Миколай несе гостинці. Катерина Дишкант
Ніч надворі, місяць світить,
В небі зірка мерехтить.
А до нашої оселі
Дивний гість іде, спішить.
За плечима міх великий,
В нім гостинці для малят,
Тих хто маму й тата слуха
І уроки добре вчать.
Хто цей гість? Скажіть-но, друзі!
Це, звичайно, Миколай.
Всім гостинці він розносить
З дому в дім, із краю в край.
Миколай. Н. Тріщ
Коли замерзла річка
І став біленьким гай,
Прийшов у темну нічку
На землю Миколай.
Від хати і до хати
Снігами через лід
Спішить, спішить завзято
Старенький сивий дід.
Він в шапці-невидимці
У теплім кожушку,
Приніс усім гостинці
У чарівнім мішку.
Миколай. Юлія Хандожинська
Миколай по світу ходить,
До малят в гості заходить,
Роздає усім гостинці,
Що сховались у торбинці.
Ось цукерки, ось пенал,
Апельсини і журнал.
Ні про кого не забув
До усіх вночі прибув.
Миколаю, Миколаю! Ірина Цельняк
Миколаю, Миколаю!
Я про тебе пам’ятаю,
І тому я добре вчуся
І до Бога все молюся.
Знаю, завдяки лиш праці
Буду жить колись в палаці,
Зможу користь приносити
Й краю рідному служити.
В школі я знання здобуду.
Добрим буду я до люду.
Зможу я колись пишатись,
Що на тебе міг рівнятись.
Хочу чудеса творити
І на радість батькам жити!
З твоїх вчинків приклад брати,
Щоб всім щастя дарувати.
Тож-бо, друзі дорогенькі!
Будьмо завжди ми чемненькі,
Не лінуймось, не сварімось —
За науку всі берімось!
А тобі ми, Миколаю,
Всі поклін наш посилаєм.
Щоб у всьому світі діти
Розквітали, наче квіти!
Миколаю, Святий Миколаю! Ірина Цельняк
Миколаю, Святий Миколаю!
Де ти ходиш, де бродиш в світах?
Чом так рідко до нас прибуваєш?
Ти — чаклун і добродій у снах.
Миколаю, Святий Миколаю!
Благодійність твоя без кінця.
Ти домівки й спокою не маєш,
Та усмішка не сходить з лиця.
Твоє серце гаряче, невтомне
Стукотить через роки і час
В день святий, у ночі напівсонні,
Враз, як ангел, ти линеш до нас.
Ой хто, хто Миколая любить
Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить, —
Тому святий Миколай
На всякий час помагай,
Миколаю!
Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі й на морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш му в гріхи впасти,
Миколаю!
Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколаю!
Миколай, молися за нами,
Благаєм тебе зі сльозами,
Ми тя будем вихваляти,
Ім’я твоє величати,
Миколаю!
Ось зима вже за вікном… Ірина Герасимів
Ось зима вже за вікном
Чуєш? Казка йде до тебе,
Віє щастям і теплом
Нам дарунок йде із неба.
На шибках квітки казкові
Ніч чарівна йде до нас.
Сняться сни всім кольорові,
Вогник у віконечку погас.
Буде подарунків нам багато
Щастя, сміху і прикрас
Наближається вже свято,
Чуда скоро буде час.
Отакая нічка чарівная. Ірина Цельняк
Отакая нічка чарівная
Раз буває — в свято Миколая!
Отакая нічечка — чаклунка
Під подушку кладе подарунка,
Тую нічечку, ой, дітки як чекають
Та впіймати — ніяк не впіймають.
Загадає дитинка не спати,
Та засне — а казку не дігнати.
Як би тую нічку зупинити,
Все підгледіти і все зрозуміти
Бородатий Миколай мандрує,
Сном міцним і казкою чарує.
Отака-то ніч на Миколая!
Хто проспав — хай іншої чекає!
Подарунки чемній доні. Галина Чорнобицька
Свята жде чемненька доня.
Міцно стиснула долоні,
На колінця доня стала,
До Святого промовляла:
— Я вже, отче Миколаю,
Про горобчиків подбаю,
Кину їм насіння жменьку.
Нашу киценьку маленьку
Напою і нагодую.
І сама не вередую,
З’їм усе, що дасть матуся,
Потім Бозі помолюся.
Бути чемною я хочу
І не хочу пустувати.
Чи не можна, Добрий Отче,
Подаруночок дістати?
А на ранок — два пакунки,
Два пакунки — прямо в ліжко!
А в пакунках подарунки:
Лялька, м’яч і гарна книжка.
Поцілунок Миколая. Ірина Цельняк
Коли місяць зникне, згаснуть зорі
І на конях в небеснім просторі
Помчать сани, бистрющії сани,
Щоб об’їхати світ весь до рання.
Коли дітки заснуть вже міцненько,
Їм до личка торкнешся легенько,
Поцілуєш морозно, духмяно,
Покладеш під подушку жадане,
Будеш лагідно ти на діток глядіти,
Піклуватись про них і жаліти,
Будеш щастя у сні їм бажати.
І казковим життя пізнавати.
Лише сонця промінчик загляне —
Щезне казка кудись і розтане.
Та для діток цікаві чекання
Обернуться в дарунки й вітання.
Просьба до святого Миколая. Юрій Шкрумеляк
Сніги покрили доли й гори,
Блищить інеєм ліс і гай,
Іде до нас крізь ниви й бори
Святий угодник Миколай.
Що він несе в своїй торбині?
Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині, —
А для нечемних — жмут різок.
За ним спішаться ангелята,
Тримають книги у руках,
Що декому з нас треба дати,
Усе списали в тих книжках.
Святий та добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що нам даси, про це не знаєм,
Та просимо тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб підросли їх діточки.
А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
А нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам подай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край
Святий Миколай. А. Курдидик
Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні – сонні, голі,
Казку шепчуть завірюсі.
Мати випрядає пряжу.
На печі дід плечі гріє,
Він нам казочку розкаже
Про царевича і змія.
За хатами, де смереки,
Виє вітер срібнодзвонно,
Їде, їде хтось здалека
На санчатах пароконко.
І смереки шепчуть: «Їде!»
Каганець стрибнув угору.
– Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!
І смереки за хатами,
І тополі – де стодола:
– Їде, їде саночками
До дітей Святий Микола.
Святий Миколай. Марійка Підгірянка
Ой втіха, діти, втіха —
приходить нічка тиха,
весела нічка тая:
Святого Миколая.
Повагом і спроквола
іде Святий Микола
і дар несе багатий,
треба всім, діти, знати.
Яблучка й горіхи,
колачиків два міхи,
коні медяникові
та овечки цукрові.
Миколая привели
біленькі два ангели.
Знають посли небесні,
котрі діточки чесні.
Список при собі мають
і кого прочитають,
тому Миколай на свято
дає дарунки радо.
Святий Миколай над селом. Юрій Шкрумеляк
В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.
„Ми ж всі два вже цеї ночі
Стільки світа проходили —
І які були дарунки,
Все роздали, розділили.
— Що ж тепер ми подаруєм?
Наші коші вже порожні.
А ті діти українські —
Красні, милі і побожні.
І сказав молодший янгол:
— Може в небо завернути
І дарунків ще набрати
Й цих дітей не поминути?
Зажурився Свят-Угодник,
Друг дітей, Святий Микола,
І зітхнув, на села глянув
І промовив так спроквола:
„Не забув я, слуги Божі,
Я про них найбільше думав,
Про українську дітвору,
Як з Святого вийшов Двору.
Та не забавки діточі,
Ані ласощі, ні лялі
Їм потрібні, щоб втишити
їхні смутки, їхні жалі.
Я зішлю їм цеї ночі
Ліпші скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.
Мир і спокій я приношу
В кожну їхню скромну хату,
А в серцях любов їм створю
І надію пребагату.
Хай від нині згода й єдність
Процвіта між ними стиха,
Ці чесноти їх підіймуть,
Оборонять їх від лиха.
В тих чеснотах хай зростають
Пишно, як той лан у жниві,
І хай будуть бодрі й сильні
І могутні, і щасливі”.
Так промовив Свят-Микола
І янголи звеселіли,
І крильцями понад села,
Понад ниви зашуміли.
І, злітаючи на хмари,
Вірний край благословили,
І на знак благословіння
Два перця із крил зронили.
Святий Миколай. С. Майданська
Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.
Святий Миколай. Юрій Шкрумеляк
Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.
А за ним наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.
Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.
Павлик — шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.
Діти шепчуть: „Ой, як би то
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.
Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя”.
І зітхає Анґолятко —
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.
Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах”.
Святий Миколаю. Марійка Підгірянка
Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято.
За матеріалами: “Дванадцять місяців”. Настільна книга-календар. Упорядник Ольга Яремійчук. Київ, “Веселка”, 1999.
Стало біло на землі… Ірина Герасимів
Стало біло на землі,
Всюди падають сніжинки.
І так весело мені
Прикрашають всі ялинки.
Миколай прийде ось теж
І попрошу в нього
Подарунків я без меж,
Ще й солодощів до того.
Ще у нього я попрошу ,
Щоб була у всіх родина,
Щоб був мир і світ хороший –
Буду чемна я дитина.
Уже так довго я чекаю Миколая. Ірина Цельняк
Уже так довго я чекаю Миколая.
Це свято найжаданіше з усіх.
Я завше вірю в нього і бажаю,
Щоб Миколай прийшов, як впаде сніг.
Я так давно листа йому відправив.
Присягся бути чесним й чемним я.
І в день святий повірив.
Тому вдивляюсь в темінь я вікна.
Я з нетерпінням так чекаю -Миколая.
Щось таємниче в цьому є для нас.
Ніхто, ніколи наперед не знає
З чим і в який він прийде час,
Я так безмежно вірю в Миколая.
І знаю, що він бачить всіх і все.
Він ні про кого ні на мить не забуває,
Казковий лет й наснагу нам дає.
У ніч святого Миколая. І. Савицька
Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.
У голівці сонні мрії…
…. Хмари, небо, зорі, рай….
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай…
На санчатах щедрі дари –
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ…
Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
„Ненечко, чи це мені?”
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон…
Чудотворець. Ірина Цельняк
Колись давним-давно… А може, нині?
Жив Миколай. Та ні: завжди живе.
Не забував нікого: кожній дитині
Ніс радість, щастя чарівне.
Він все творив добро. І нині творить,
Хоча віддяки ні від кого не чекав.
Тому тихесенько вночі він ходить,
Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав.
Він знав, де радість є, де горе,
Де злидні й голод є щоднини.
І вчасно там своє добро
Під двері клав в якійсь ряднині.
Хоч так давно він жив і так далеко,
Та пам’ята про нього бідний люд.
Всі моляться за нього — в холод й спеку,
слава йде про Чудотворця звідусюд.
Чи чуєш, як по Оболоні… Роман Завадович
(Уривок)
„Чи чуєш, як по Оболоні
Дзвінки все тихше, тихше
дзвонять?” —
Запитує сестричку брат. —
,,То це ж дзвіночки ангелят!
Це Миколай, дідусь святий,
Роздавши дари між дітей,
Вертається в небесний двір
Туди… високо… вище зір…”
Поснули братчик і сестричка,
Та щастям ще сяють личка,
І сонні пальчики дітей
Гостинці тиснуть до грудей.
Ще раз дзень-дзень,
Ще раз дзінь-дзінь,
І все покрила далечінь…
Ще ніхто його не бачив. Віра Паронова
Ще ніхто його не бачив,
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.
Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав…
Починаю вже дрімати…
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.
Щось тихесенько шепоче.
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!
Я нечемний був чуть-чуть… Ірина Герасимів
Я нечемний був чуть-чуть,
Та я більше так не буду.
Миколай прийде, мабуть.
Все погане він забуде.
Обіцяю слухати я всіх,
Як получиться – незнаю.
Непосида я – не гріх
Правда Миколаю?
Спати ліг, і сняться зорі ,рай,
Білі ангели на хмарах,
А між ними Миколай
З подарунками на санах.
Я сьогодні сам молився. Юрій Шкрумеляк
Я сьогодні сам молився
і ні разу не забувся,
аж Миколай з образочка
до мене всміхнувся.
Хоч і сильна завірюха
буде цієї ночі,
принесе щось Святий Отець
в серденька діточі.
Принесе з неба дарунки —
дорогі, чудові.
Принесе в серця дитячі
доброту янголів.
Поділіться з друзями:
