Вірші про родину. Ольга Науменко
Вірші про родину та сім’ю — це добірка теплих, щирих і повчальних творів української поетеси Ольги Науменко, які допомагають дітям зрозуміти справжню цінність сімейного тепла, любові та підтримки. Кожен вірш розповідає про найважливіше: любов батьків до дітей, турботу, взаємоповагу, силу добрих слів і родинне щастя.
До збірки увійшли поезії «Розмова про головне», «Крила», «Найбільше щастя» та «Щасливе кошенятко». Через прості й зрозумілі дітям сюжети авторка нагадує, що найбільший скарб у житті кожної людини — це родина. Ці вірші спонукають до роздумів, виховують доброту, вдячність, любов до батьків і бажання берегти сімейні цінності.
Матеріал стане у пригоді вихователям закладів дошкільної освіти, учителям початкових класів, батькам і всім, хто прагне виховувати дітей на основі добра, любові та поваги до рідних. Вірші можна використовувати під час занять, виховних годин, тематичних свят до Міжнародного дня сім’ї, Дня матері, Дня батька або для сімейного читання вдома.
Вірші Ольги Науменко про родину і сім’ю
Розмова про головне. Ольга Науменко
Запитала раз Катруся
У сивенької бабусі:
«Що у світі наймиліше,
А відтак найголовніше?»
Усміхнулася старенька
Та й промовила: «Рідненька,
Як бабуся і як мати
Можу впевнено сказати,
Що для всіх батьків у світі
Наймиліші – їхні діти,
Для малечі, навпаки, –
Їхні люблячі батьки».
Пильно слухала Катруся
І горнулась до бабусі.
Пам’ятай і ти, дитино,
Головне в житті – родина!
Крила. Ольга Науменко
Якось в стайні мама-поні
Говорила своїй доні:
«Люба, завжди пам’ятай:
Ти у мене най, най, най!
Найгарніша, найспритніша
І, авжеж, найрозумніша.
Не вагайся, моя мила,
Бо тобі усе під силу.
Хай збуваються всі мрії!
Доню, я у тебе вірю!
А сама ж, чим тільки зможу,
Завжди радо допоможу».
Так матуся говорила,
А у доні її крила
За спиною виростали
І наснаги додавали.
А коли вона зміцніла,
Всім на диво полетіла
До жаданої мети
І змогла все досягти!
Найбільше щастя. Ольга Науменко
Велика радість мами й татка –
Це їхнє крихітне дитятко.
Маленький син чи люба донька,
Що тягнуть приязно долоньки.
Що пильно дивляться їм в очі
І щось по-своєму белькочуть.
У них попереду чимало,
Та починається все змалу.
Маленькі успіхи і драми,
Найперший крок назустріч мамі,
Таке очікуване слово,
Яке зірвалось випадково.
Дитя іде у світ завзято,
А поруч завжди мама й тато.
Вони плекають і навчають,
У всьому радо помагають.
Батькам доводиться нелегко,
Та всі чекають на лелеку,
Бо це найбільше щастя в світі,
Коли народжуються діти!
Щасливе кошенятко. Ольга Науменко
День повільно догорав,
Тихий вечір наступав.
І надворі, і у хаті
Всі збиралися вже спати.
Та одненьке кошенятко
Не хотіло зовсім спатки.
Все крутилося, зітхало,
А вже згодом одказало:
«Мамо, тату, не сваріться,
Та чомусь мені не спиться,
Дещо розум мій проймає
І від сну відволікає.
Чув, існує в світі щастя,
Муркотливе та пухнасте.
Розкажіть мені про нього,
Що в нім дивного такого?»
Усміхнулась мама хватко
І поглянула на татка.
Той почухав собі вухо
І сказав маляті: «Слухай…
Щастя, це коли є дім,
Коли затишно у нім,
Коли є батьки і діти,
Є що їсти, є що пити…»
В мить зраділо кошенятко
Та зіп’ялося на лапки,
Усміхнулося ласкаво
І батькам своїм сказало:
«Я доглянутий і ситий,
І любов’ю оповитий!
Люба мамо! Любий татко!
Я щасливе кошенятко!»